Міністр Роман Лещенко: «За 20 років у приватну власність вивели понад 5 мільйонів гектарів землі. Крали найкращі землі» |




Майже пів року, що ви працюєте, достатньо, щоб говорити про перші результати. Які вони?

Об этом сообщает АРМС ДАТА


Мене призначено міністром 17 грудня 2020 року. Фактично п’ять місяців. І вже є три хороші новини. Нам цього понеділка (17 травня) передали приміщення на Хрещатику, 24; нам підписали бюджет у кінці квітня, і ми вже сформували бюджетні паспорти. І з наступного тижня маємо розрахунковий рахунок, маємо штат і можемо добирати людей..



Фактично п’ять місяців. І вже є три хороші новини. Нам цього понеділка (17 травня) передали приміщення на Хрещатику, 24; нам підписали бюджет у кінці квітня, і ми вже сформували бюджетні паспорти. І з наступного тижня маємо розрахунковий рахунок, маємо штат і можемо добирати людей.


Що із заступниками? Хто це буде?


Починаю вносити подання на заступників міністра аграрної політики. Зараз є кандидатура першого заступника та заступника з цифрової трансформації. Тарас Висоцький (Висоцького призначено заступником міністра 26 травня) і Тарас Дзьоба – це люди, які зі мною рухаються спільно в питаннях реалізації земельної реформи та цифровізації. Через те, що до нас переходить аграрна політика від Мінекономіки, відповідно, буде формування нового штату. Я розпочну політичні консультації з прем’єром з точки зору внесення відповідних кандидатур.


Скільки їх буде всього і за якими напрямками?


Чотири заступники. У нас міністерство формує політики за напрямками: земельна реформа та державна підтримка – це Держгеокадастр, іригаційна реформа – нове агентство, яке ми плануємо наступного тижня сформувати (вийде постанова про державне агентство меліорації та рибного господарства), третій – продовольча безпека та диджиталізація. І четвертий заступник буде відповідати за міжнародну співпрацю – євроінтеграція, міжнародні ринки, інвестиційні проєкти.


Упродовж п’яти місяців міністерство фактично не працювало, що ви робили весь цей час?


Доповідаю. Міністерство вже працює. Дивіться, що було зроблено за цей час: було прийнято відповідне положення про Міністерство аграрної політики, підготували та прийняли зміни до бюджету, щоб розділити Мінекономіки і Мінагро, затверджено державну підтримку для аграріїв, і це дуже складні процедури. Я пройшов три бюджетні комітети, перше та друге читання в Раді. Президент підписав відповідний закон, я прийняв усі бюджетні паспорти, сформував штатний розпис і сформував позицію щодо секторів і векторів розвитку – заклав інституційні основи.Фото: facebook/Роман Лещенко


Що таке нове Міністерство аграрної політики? Це виключно інституції, які здійснюють регуляторну політику. Ми обумовили інституцію за європейським форматом. Тобто міністерство формує політики через центральні органи виконавчої влади. Окремо що ми зробили, це в рамках земельної реформи з президентом проговорили концепцію, що після права власності на землю, яке ми даємо людям, наступний масштабний проєкт – іригаційна реформа. Тобто ми забираємо меліорацію, зрошення та дренаж з водного агентства, створюємо інституції під меліорацію і запускаємо проєкт зрошення на півдні України. Мова йде про 4 млн гектарів, які внаслідок глобальних змін клімату дуже сильно страждають.


Це в яких регіонах?


Мова в першу чергу йде про Херсонську, Миколаївську, Одеську, Запорізьку області. Це — основні. Там у дуже плачевному стані меліоративні канали. Сьогодні, коли перекрита вода до Криму, водний ресурс у каналі треба направити на підсилення сільського господарства. Ми за рахунок того — якщо зараз проведемо іригаційну реформу, приймемо закони і дамо фінансування — зможемо вдвічі збільшити врожайність окремих культур на півдні України. І дати реально новий поштовх для розвитку там сільського господарства. Це взагалі наступний проєкт після земельної реформи.


Аж удвічі врожайність…?


Так, удвічі. На півдні України за рахунок зрошення ми можемо підняти врожайність окремих культур. Наприклад, по Запорізькій області урожайність озимої пшениці без зрошення — 2,9 тонни з гектара, а зі зрошенням – 6,3, соняшнику – відповідно 1,38 та 2,94, сої – 0,72 і 2,79, кукурудзи – 4,68 та 9,52. Приблизно такі самі цифри по Херсонській і Миколаївській областях. Iригацiйна cистемаФото: amacoint.comIригацiйна cистема


Ви переводите персонал, який працював на сільгоспнапрямку в Мінекономіки, до себе?


Ми вже перевели понад 100 осіб.


Тобто після призначення заступників міністерство АП запрацює на повну потужність, можна сказати?


З 1 червня міністерство буде працювати на повну потужність зі сформованою командою заступників і штату. І хочу зауважити – із центральними органами виконавчої влади. У тому числі з державною агенцією меліорації. Це вже буде зроблено.


«Уявіть собі, що в Україні є внутрішній офшор, у рамках якого 4 млн гектарів вільно торгуються, купуються»


З 1 липня в Україні має запуститися ринок землі. Усе готово для цього?


Прийнято всі необхідні закони для запуску ринку землі. Усі, в тому числі 2194 – це децентралізація, 2195 – електронне обслуговування. Зараз ми протягом місяця приймемо підзаконні акти, які необхідні для запуску ринку землі, забезпечимо через програму фінансування 5-7-9 фінансування для фермерів з точки зору дешевого кредитного ресурсу. Ну і з 1 липня 2021 року ми фактично, згідно з графіком, запустимо ринок землі.


Що це практично означатиме для українських громадян?


Це означає, що ви з 1 липня можете купити сільськогосподарську землю без необхідності породжувати якісь схеми, обходити мораторій і т.п. Мораторій скасовується – його немає. Ви цивілізовано можете купити землю до 100 гектарів, згідно з тими обмеженнями, які ми прописали в законі 2178-10.


Добре. Наприклад, я захотів. Що маю робити, кому нести гроші?


Власне, якщо є продавець, який готовий продати вам як громадянину України землю, у вас є відповідно задекларований дохід, що ви можете цю землю купити, і якщо земля не обтяжена будь-якою орендою, тобто вільна земельна ділянка, ви можете її купити за ціною, не меншою від нормативно-грошової оцінки такої земельної ділянки. Держава встановила мінімальний поріг такої вартості земельної ділянки.


Оцінка вже є, і в кожному регіоні вона різна?


Кожен земельний пай має свою нормативну грошову оцінку, зазначену в державному акті на землю.Фото: facebook/Роман Лещенко


Усі цифри вже зафіксовані?


Так. Але дивіться, це — мінімальна ціна. Розрахунок може здійснюватися лише в безготівковій формі – ніякого кешу. З нотаріальним посвідченням, через банківський перерахунок, офіційно, зі сплатою всіх податків.


Тобто землю можна буде купити майже як квартиру?


Саме так. Абсолютно. Це як купити квартиру, як купити будь-що інше. Тільки дивіться, яка умова – якщо ця земля не в оренді.


А в нас багато земель не в оренді?


Чимало.


Наскільки у процентному співвідношенні?


У нас більше ніж 60% земель в оренді і 40% не в оренді.


Ту, яка в оренді – її як купити?


Тут уже питання переважного права. Якщо громадянин, у якого є земельний пай і він в оренді, захоче продати його, він має звернутися з відповідним листом до орендатора – який має переважне право купити цю землю. За два місяці орендар має вирішити, купувати пай чи ні. Якщо ні, то пай можна продати, але повноцінно розпоряджатися цією землею без обтяжень оренди можна буде після того, як закінчиться договір оренди.


А якщо він захоче її купити?


Без проблем. Він може її купити за ціною, про яку вони домовляться.


А якщо ініціатива буде від орендаря?


Можна і так. Він зможе звернутися з відповідним зверненням до власника цієї землі. Є дуже багато критики щодо продажу землі в тому вигляді, який є. Я вам скажу відверто. У нас, в Україні, земля давно купується і продається.Фото: Lb.ua


Це по факту, але юридично цього нема.


На жаль, є і по факту, і юридично. Наприклад, у нас в Україні більше ніж 4 млн гектарів земель знаходяться на правовому титулі – особисте селянське господарство (ОСГ). Все, що ви приватизуєте по 2 гектари – це земля по ОСГ. Вільно продається, вільно купується і юридичними особами, і іноземцями, і громадянами України. Що завгодно. Просто от є така схема, за якою можна купувати ОСГ землі України. Уявіть собі, що в Україні є внутрішні офшор, в рамках якого 4 млн гектарів вільно торгуються, купуються. А є понад 6 млн українців, які власники земельних паїв, які не можуть повноцінно розпоряджатися своєю землю, бо є мораторій. І право власності на землю переходить тільки в тому випадку, якщо людина померла. Ну ви розумієте, це просто таке кріпосне право. І фактично коли нам говорять про те, що не можна землю продавати, то вона давно за схемами вся продається. Фактично в чому суть того, що ми робимо із земельною реформою. Ми на біле кажемо біле, а на чорне – чорне. Ми просто легалізуємо те, що і так існує. Але ми поставили обмеження – іноземці тільки через референдум і концентрація до 100 гектарів.


І не вірте в історію про банки (про те, що банки зможуть купувати землю, – LB.ua). Це все фейки. Банки, з точки зору тих запобіжників і обмежень, які ми поставили, не є повноцінними суб’єктами ринку землі. Фактично в нас буде ринок для громадян України, які можуть купувати і продавати землю.


Практично концентрація землі можлива, якщо буде кредит під заставу цієї землі.


Вірно. Але це настільки ускладнена юридична схема… І за цією схемою банк зобов’язаний протягом дворічного періоду відчужити цю землю. І ще. Коли Юлія Володимирівна говорила про те, що земля буде вся продана, то ми виписали закон таким чином, що транснаціональні компанії, агрохолдинги, українські банки з іноземним капіталом не мають можливості вільно консолідувати земельні масиви. Економічного змісту в цьому процесі немає.


Якби в нас була редакція, яку пропонував прем’єр Гончарук – 200 тис. гектарів в одні руки, де іноземці могли б купувати землю хоч завтра, купувати масово, – тоді, фактично маючи ліберальну модель ринку, можна було б великі масиви консолідувати, продавати і купувати. А ми зробили таким чином, що по іноземцях – на референдум, по юридичних особах – з 2024 року, і то не факт. Будемо дивитися. Зараз зможуть купувати лише українці в обмеженнях до 100 гектарів. Ми відслідковуємо всі транзакції – хто купив, за скільки купив, у якому періоді, де він узяв гроші на це все. Ми робимо дуже консервативну земельну реформу. Дуже м’яку, поетапну, без будь-яких різких рухів. Ми нікуди не спішимо з ринком землі. Ми дуже плавно йдемо для того, щоб просто легалізувати та визнати нарешті право власності на землю. І ми очікуємо, що в перші пів року взагалі в нас буде мінімальний відсоток купівлі-продажу. Основна маса, яка буде, це буде легалізація вже наявних договорів.Фото: latifundist.com


Тобто до кінця року очікується тільки юридична легалізація, а того, що називають економічним ефектом, не буде?


Так, з точки зору економіки ефект буде мінімальним. Ми очікуємо для себе, що перші пів року – це буде так званий підготовчий період. Інституційна підготовка, правозастосовна практика, нотаріуси, реєстри. Тобто процес буде йти дуже плавно.


Для початку ми легалізуємо землю з точки зору права власності. Наприклад, у мене є 100 гектарів горіхового саду. Я вже розумію, що це моя земля і я можу вкласти гроші в зрошення. Я хочу зробити овочівництво, зробити переробку горіха. Вже буде розуміння, що гроші вкладаються у свою землю. Право власності стимулює власника вкладати інвестиції.


«Землі, які були відведені, а під ними — надра, треба буде повертати»


Опозиція стверджує, що ринок землі зробить проблемою контроль держави над надрами.


Процес з надрами контролює Держгеонадра. Ми відповідаємо за землю. Дивіться, в режимі безоплатної приватизації за 20 років було виведено з державної в приватну власність більше ніж 5 млн гектарів землі. Фактично вкрали територію Словаччини на території України. При тому крали всі і найкращі землі. Чорнозем і т.п. А також забирали надра. Тобто є земельна ділянка в Полтаві – просто чорнозем.За дивним збігом обставин, на цій земельній ділянці в 100 га знаходяться нафтогазові родовища. І дивним чином якийсь син чиновника з Держгеокадастру отримував із своєю родиною там по 2 гектари.


Пощастило.


Так, просто щасливчик. А отак, наприклад, літієві родовища в країни були забрані, так були забрані поклади ільменітів, міді. Усе найбільш цінне, оцими двома гектарами фактично було відчужено по всій країні. Це була схема, за якою відпрацьовували відчуження цих земель. Тому ми зараз разом з Держгеонадра проводимо обмін інформацією.


Скажу відверто, в цих 5 млн гектарів величезну кількість виведено земель з надрами нашої держави. І їх треба буде повертати. Є кілька варіантів, як ми це будемо робити. У тому числі через санкційний механізм, який будемо застосовувати. Бо до цих справ причетна величезна кількість чиновників. За результатами незалежного міжнародного антикорупційного аудиту ми оприлюднимо відповідні списки власників земель і пов’язаних сіток осіб, причетних до цих махінацій, схеми, за якими здійснювалось виведення земель з державної в приватну власність, та відобразимо це на публічній карті порталу Національної інфраструктури геопросторових даних.


У свою чергу правоохоронні органи проведуть відповідну аналітичну та процесуальну роботу з метою подачі даних матеріалів РНБО на предмет загроз національній безпеці щодо втрати значних масивів державних земель. І за результатами колегіального розгляду РНБО прийматиме відповідні рішення. За яким принципом будуть формуватися списки махінаторів, чи будуть пороги вкраденого; до списків потраплять тільки власники награбованого чи також службовці, які сприяли махінаціям – питання вже правоохоронних органів.Фото: Lb.ua


У яких регіонах найбільше відчужували землі таким чином?


Дивіться, практично в кожній області є ті чи інші види корисних копалин. Які просто за схемою відчужувалися. Щоб ви розуміли цинізм ситуації, навіть каолінові глини – дуже якісні, щоб виробляти керамічну плитку — навіть їх по 2 гектари всі приватизували. І потім успішно продають інвестиційні проєкти під будівництво заводів з виробництва плитки.


Відсутність земельної реформи впродовж 20 років була вигідна політичним елітам, які були при владі. Тому що в цей період часу вони акумулювали кращі землі і забрали ключові надра країни – в режимі безоплатної приватизації. І сьогодні зареєструвавши на офшорні, позиціонують себе як міжнародні інвестиційні компанії, які будуть захищати свої права через арбітражні суди. Бо ми буцімто порушили їхнє право на землю і на родовища, які є під цією землею.


«Світові ціни ростуть, але в Україні вони ростуть спекулятивно швидко»


Мінагро – це не тільки земля. Так, ціни на м’ясо ростуть, судячи з усього, є дефіцит м’яса.


Світові ціни ростуть, після ковіду багато країн увімкнули друкарський верстат і у світі сформувалася екстраліквідність грошей. Це породжує велику інфляцію у світі. Країни, розуміючи, що вони зробили велику біду, надрукувавши ці гроші і просто роздавши людям в умовах ковіду, щоб частково побороти гіперінфляцію, нічого кращого не вигадали, як через світові ринки, comodities, запустити ці гроші в сировинні товари.


Так, м’ясо належить до біржових товарів.


М’ясо продається на світових ринках, але ми говоримо про зерно як визначальний фактор. Уявіть собі, що сьогодні форварди по кукурудзі сягають 280 доларів за тонну. Тоді як минулого року форварди по кукурудзі по Україні були в районі 140 доларів. Майже вдвічі піднялася ціна за рік. Руда зросла у 2,5 рази. У світі кількості зерна більше не стало. Усе як було, так і є.


Буде більше, коли ми зрошення зробимо.


Правильно. Але зараз баланс зерна у світі не змінився. Просто ринки стали спекулятивні. До чого це призвело? Зараз аграрію простіше посіяти кукурудзу, зібрати її і продати по 280 доларів. А тваринництво – ринки м’яса і молока, вони завжди йдуть похідними від зернових і не встигають за ростом цін на них з точки зору переробки. Сьогодні, вирощуючи свинину і продаючи живе м’ясо, ви здебільшого зазнаєте збитки. Тому що на ринках неадекватно почали зростати ціни. І це породило величезну інфляцію як в Україні, так і в інших країнах світу. У Росії ціни на продукцію зростають, в Україні, в Польщі – скрізь. Але в нас є трагедія – світові ціни ростуть, але в Україні вони ростуть спекулятивно швидко. Тому що в нас є, на жаль, проблеми в системах внутрішньої торгівлі.


Фото: bizshid.com


Чому так відбувається?


У нас є волатильність ринків дійшла до абсурду. Ми аналітику робили для соняшникової олії. Торговельні мережі підняли ціну на соняшникову олію настільки швидко – при тому що є продуктовий запас, є етапність поставок – що зараз українська олія в польському супермаркеті на прилавку коштувала на 10% дешевше, ніж в нашій українській торговельній мережі. Але щоб українську олію доставити в Польщу, її треба розмитнити, треба сплатити податки, збори, інші обов’язкові платежі, зробити торговельну націнку та ін. І ми бачимо, що є проблема. Нам терміново треба прийняти закон про внутрішню торгівлю. Треба збалансувати ціноутворення. Антимонопольний комітет повинен працювати на повну. А для того, щоб збалансувати інфляцію і запобігати різкому зростанню цін, я підтримую ініціативу, яка діє в європейський країнах: на сільськогосподарську групу товарів, в першу чергу соціально значущих: масло, олію — необхідно знижувати ставку ПДВ. Не ставити квоти, обмеження, закривати ринки, а збалансувати вартість через знижену ставку ПДВ на сільськогосподарську продукцію до кінцевого споживача.


На які товари і наскільки?


До 14% на всю групу сільгосптоварів треба знизити ПДВ, щоб стабілізувати інфляцію, яка нас очікує цього і наступного року. На частину с/г продукції в нас діє ставка 14%. Моя ціль – досягти розширення ставки 14% на всю групу с/г продукції.


Тобто в гастрономі буде діяти, грубо кажучи, на всі с/г товари ставка ПДВ 14%?


Так. Щоб збити ціну до кінцевого споживача. Щоб люди менше платили ПДВ за продукти, які вони споживають. Це моя амбіція.


Знизивши ставку ПДВ для всіх, ми ще і боремося з податковими скрутками. І ще хочу сказати, що за рахунок того, що ми знижуємо ставку ПДВ, ми мінімізуємо ризики працювати в тіні по зерну.


У нас більше ніж 8 млн земель с/г призначення знаходиться в тіні. Тобто з цих земель не платяться жодні податки. Люди вирощують зерно, продають його за готівку. Компанії, які мають податковий кредит у себе на балансі, які як приклад завозять «банани» в Україну, тобто товари, які переважно продають за готівку. Вони беруть на прихід і скручують у зерно, а в ланцюгу контрагентів проводять купівлю-продаж товарів. Потім це зерно «кешове», з тіньової землі, з якої не сплачені податки, експортують за кордон, отримують фіктивне відшкодування ПДВ. Тоді як гроші, які, як і валютна виручка, мають зайти в країну, вони залягають на офшорних компаніях. І наша держава втрачає 4 рази.


Першого разу втрачає з земельного податку. Другого – на схемах податкового кредиту. Третього – держава таким схемникам відшкодовує ПДВ. Тому що в них усі фейкові документи, це просто треш. А четвертий – країна втрачає на валютній виручці, яка може взагалі не заходити в країну. І мова йде про мільярдні збитки для країни.Фото: facebook/Роман Лещенко


«У держави залишилося на балансі 750 тис. гектарів землі»


Що очікує землі Академії наук, у якому вони статусі?


Коли я прийшов на посаду, декларувалося, що в нас у державі є 10 млн гектарів землі. Ми зробили аудит – немає більш ніж 5 млн гектарів. Усе, що було в Держгеокадастрі на балансі – 3 млн гектарів.


2,3 млн гектарів я передав землі з державної в комунальну власність об’єднаним територіальним громадам (після місцевих виборів, згідно з указом президент). А в держави залишилося на балансі 750 тис. гектарів землі. Із них половина – землі Академії наук. Частина земель – Міноборони. Частина – пенітенціарна служба при Мін’юсті. І частина земель, які є в Мінекономіки, ДП «Конярство України», у Фонді держмайна, у державних с/г підприємствах, які не розпайовані.


Ми зараз проводимо інвентаризацію, відновлюємо документи на цю землю і повертаємо її державі. Я буквально два дні тому повернув державі 50 тис. гектарів земель, які належали ДП «Конярство України» – це ДП у структурі Мінекономіки. Ми зареєстрували понад 250 тис. гектарів земель с/г призначення Міноборони. Ми повернули державі Уманський аеропорт. Зареєстрували землі аеропортів у Закарпатській, Дніпропетровській областях тощо. Зараз ми проводимо інвентаризацію земель Академії наук. Там дуже важка ситуація.


У чому складність?


Блокують процес інвентаризації. Хочуть ці землі розпаювати. Відсутність документів на землю дає можливість тіньового обробітку – вирощувати зерно, продавати його за кеш.


Наскільки я знаю, ці землі так і використовували тривалий час.


Так. Ви ж повинні розуміти, що це зерно зазвичай продавали за готівку.


І його не фіксували офіційно.


Правильно. І це знову схема – податковий скрут. Цей скрут йде на експорт зерна, отримує відшкодування ПДВ, далі – офшор, і там ці гроші зависали. Уявіть собі, що держава зі своїх 750 тисяч гектарів земель отримує операційні збитки. І ці підприємства (державні, – LB.ua) постійно втрачають ліквідність. Потім їх визнають банкрутами. А далі: «Дивіться, є вільна земля. Давайте по 2 гектари роздамо «порядним людям». Фото: amacoint.com


У держави на 1991 рік було півтора мільйона гектарів. На тридцятому році залишилось 750 тис., які ми зараз доінвентаризовуємо. Більшість документів втрачено. Ми по крихтах збираємо ці документи, відновлюємо і т.д. У мене іноді складається враження, що тільки кільком людям у країні це треба – повернути землю державі.


«Якщо ми не поставимо торговельні мережі в рамки, то дійдемо до абсурду, коли в Європі наша продукція буде дешевшою, аніж тут»


Повернусь до закону про внутрішню торгівлю. Його почали розробляти ще у 2008 році. Навіть ввели посаду окремого заступника міністра економіки з внутрішньої торгівлі. Проте торгові мережі успішно чинили спротив усі ці роки. Чому ви зараз думаєте, що вдасться провести цей закон?


Мене часто критикують, що я дуже багато посилаюся на досвід Польщі. Концепція земельної реформи, яку там зробили, мені близька. У Польщі дуже круто провели закон про внутрішню торгівлю нещодавно. У чому проблема? Ситуація, яка є зараз, коли немає закону і регулювання, дозволяє торговельним мережам робити будь-яку націнку. Дозволяє мережам нав’язувати кабальні договори постачальникам – розраховуватися з ними через 120 днів, через 180 днів, повертати продукцію, яка їх не влаштовує. Дозволяє їм не ставити товар на прилавок або вимагати, щоб була доплата за полицю, застосовувати штрафні санкції до товаровиробника.


Сьогодні торговельні мережі входять у топ-30 найбільших платників податків. Це компанії з десятками мільярдів гривень обороту. І якщо ми ухвалимо закон про внутрішню торгівлю, поставимо їх у рамки, змінимо формати співпраці з постачальниками, то вони перестануть отримувати надприбутки. Тому цього закону так і не ухвалили.


Чому це зробимо ми? Пояснюю. Якщо ми не поставимо торговельні мережі в рамки правового регулювання, у нас не тільки олія буде дорожчати на 30-40%, ми дійдемо до абсурду, коли в Європі наша продукція буде дешевшою, аніж тут. Це може призвести до гіперінфляції і зростання соціального напруження.


Адже держава якщо не контролює внутрішню торгівлю, з часом буде змушена вдаватися до адміністративного регулювання. Однак це неправильно. Ми потребуємо зрозумілих, нормальних торговельних правил торговельних мереж. Плюс треба, щоб Держпродслужба взяла на контроль якість товарів, їхню сертифікацію, маркування тощо. У цьому сенсі в нас є серйозні проблеми.


Чому ви впевнені, що зараз подолаєте спротив мереж?


Є політична воля президента України. І є підтримка в парламенті сьогодні. Усі світлі, правильні ініціативи, націлені на наведення порядку, отримують більше ніж 230-250 голосів у ВР. Президент має чітке розуміння, що без наведення ладу з торговельними мережами ми не можемо збалансувати ціноутворення на соціально значущі групи товарів.Фото: facebook/Роман Лещенко


А з мережами вже були якісь консультації з цього приводу?


Мінагрополітики найближчим часом має провести закриту нараду з ними і дуже серйозно обговорити цю тему. Ми готові запропонувати нову редакцію закону про внутрішню торгівлю. У нас уже все для цього готове.


Для того, щоб опанувати інфляцію на групу сільськогосподарської продукції, потрібні три компоненти.


Перше – навести лад у внутрішній торгівлі, друге – збалансувати ставку податку на додану вартість, а третє – вирішити питання контролю за імпортом. Виникає дедалі більше питань щодо ввезеної продукції. Я кажу про контрабанду.


«Польський фермер отримує ще дотацію на корову, на молоко, зерно, а український не отримує. Бо в нас немає 70 млрд доларів ЄС дотації, розумієте?»


Контрабанда – це не пряма ваша тема.


Так. Але ж проблема існує і вона спільна. Ви ніколи не звертали увагу, що в київських кіосках продають якісь італійські товари: макарони, сир, ковбасу?


Звертав. Там товари з Італії, Німеччини, Польщі…


Ви розумієте, що все контрабанда? Там немає сертифікації.


Так. Я навіть підколюю іноді продавців – питаю, що цікавого в новій партії контрабанди.


Це сотні мільйонів доларів контрабанди в Україну. Наприклад, десь на Волині, в умовному смт, польська ковбаса, яка вдвічі дешевша від української, нормально йде. Бо є люди, в яких дохід менший, ніж два долари на день. Тому український виробник м’яса перебуває в невигідному становищі. Сьогодні в Україні – ви вдумайтесь тільки – за минулий рік більше ніж на 100% зріс імпорт сирів! Офіційно. Молоко імпортується з-за кордону.


Чому так?


Коли Україна підписувала асоціацію з ЄС, посадові особи детально не відпрацювали питання захисту ринків. Ми свої ринки не захищали, ми відкрили їх для всього світу, а про себе не подбали. І сьогодні український аграрій, який вирощує корову, виробляє молоко чи м’ясо, має неконкурентну ціну. Бо польський фермер отримує ще дотацію на корову, на молоко, зерно, а український не отримує. Бо в нас немає 70 млрд доларів ЄС дотації, розумієте? Тому сьогодні контрабандою привозиться заморожене м’ясо і продається через фарш, ковбасу і т.п., а українське м’ясо стає неконкурентним. Фото: Lb.ua


В України є можливість ініціювати зміни до угоди про ЗВТ з ЄС. Якраз зараз розпочався процес перегляду умов.


Якраз зараз буде дуже жорстка розмова з нашими торговельними партнерами. Ми покажемо антидемпінгові аналітичні дані про те, що наші європейські партнери, використовуючи механізм дотацій і незахищеність українського ринку, вбивають цілі галузі в Україні – молочну, м’ясну.


Які зміни будете пропонувати?


Будемо пропонувати дзеркальні умови роботи. Якщо Україна відкривається, то Європа має відкритися також. А не так, що в нас квоти в Європу маленькі, а Україна ринок відкрила.


Тут питання не тільки у квотах.


Абсолютно. Я просто не хочу розкривати всі деталі нашої переговорної позиції.


Можна не всі.


Якщо Європа буде продовжувати блокувати імпорт українських товарів і ставити жорстке квотування, Україна захищатиме свої ринки так само. Через антидемпінгові розслідування, через запровадження додаткових податків і зборів та інших обов’язкових платежів. Молочна галузь України не має перспектив почати нормально працювати, якщо ми не будемо захищати свій ринок. У першу чергу від імпортного сиру, молока. Тому що сьогодні тваринництво в Україні просто помирає. У нас сьогодні менше корів, аніж у 1946 році! Українському фермеру займатися тваринництвом просто невигідно, бо держава не створює стимулів.


Тому зараз міністерство разом з президентом опрацьовує питання розвитку українського скотарства. Буде окрема програма держпідтримки за рахунок детінізації землі. Ми плануємо найближчим часом внести законопроєкт про детінізацію понад восьми мільйонів гектарів земель. Кошти, які ми отримаємо з детінізації, ми хочемо скерувати на розвиток агросектору. Президент прагне збільшити державну підтримку сільського господарства до 1% ВВП країни.


Фото: Lb.ua


Юрій Дощатов, Редактор відділу «Економіка» LB.ua


Джерело статті: “https://operkor.wordpress.com/2021/06/03/міністр-роман-лещенко-за-20-років-у-при/”

Меню пользователя

Вход