Після підвищення податків влада розглядає нові – іноді "екзотичні" – шляхи наповнення бюджету. Один з них – примусовий викуп громадянами та бізнесом облігацій держзайму (ОВГЗ). Чи виправдане таке рішення навіть під час війни і що про нього говорять фінансисти та експерти, – у матеріалі журналіста РБК-Україна Руслана Кисляка.
Невизначені перспективи щодо тривалості війни в Україні на фоні змінюваних геополітичних розкладів та не гарантованих обсягів фінансової допомоги від партнерів змушують вітчизняних чиновників, відповідальних за фінансову сторону справи, шукати додаткові, а, можливо, і альтернативні способи наповнення державної казни.
Оскільки партнерські кошти Україна не може використовувати для оплати військових потреб, розраховувати доводиться лише на внутрішні джерела надходжень. Серед таких джерел, зокрема, але не виключно, – підвищення або введення нових податків і зборів, заходи з детенізації економіки, випуском державою облігацій внутрішнього державного займу та подібне.
Нещодавно голова профільного комітету Верховної Ради Данило Гетманцев запропонував публічно обговорити ще один (досить екзотичний) спосіб наповнення бюджету під час війни – так званий обов'язковий військовий займ (defense loan). Його суть полягає у введенні обов'язку для населення та бізнесу спрямовувати частину доходу (зарплати) на купівлю довгострокових державних облігацій. Як можливий приклад для наслідування Гетманцев пропонує розглянути досвід Ізраїлю.
"Досвід деяких країн, які проходили через великі війни, свідчить, що лише ринкових стимулів для мобілізації внутрішніх заощаджень на потреби сил безпеки та оборони може бути недостатньо. В тому ж Ізраїлі, який у нас прийнято вважати прикладом країни, що більше 70 років успішно обороняється від переважаючих сил країн-супротивників, у 70-х роках минулого століття було введено ряд обов'язкових накопичувальних схем, зокрема для фінансування зростаючих витрат на безпеку", – нагадає Гетманцев.
Одним із таких інструментів був довгостроковий обов'язковий військовий займ. На купівлю військових облігацій обов'язково йшло 7% від оподатковуваного доходу працівника, самозайнятої особи або доходу підприємства. Ставка дохідності становила 5%, дохід по облігаціях не обкладався податком. Тіло займу додатково індексувалося на індекс вартості життя.
Перші займи (з 1970 року) повинні були бути погашені в 1986 році, 12 рівними місячними платежами. Відсотки виплачувалися рівними траншами кожні три роки, починаючи з жовтня 1977 року. Обов'язковий військовий займ, який проіснував трохи більше п'яти років, став важливим джерелом фінансування військових зусиль Ізраїлю в період до війни Судного дня (1973) та в перші роки після неї.
Чи може подібна обов'язкова накопичувальна схема бути введена в Україні (виключно у військовий час і виключно для фінансування сил безпеки та оборони) – питання глибокої політичної, суспільної та професійної дискусії, впевнений народний депутат.
"Вважаю, що на стороні державних банків потрібно перейти на певний формат обов'язкової покупки військових облігацій на основі індивідуальних планів, які повинні розробити Мінфін і НБУ. Прихильникам ліберальних ідей відповім відразу, що не вважаю такі пропозиції адекватними для мирного часу. Проте війна триває, і скільки вона триватиме – ніхто не знає", – аргументує Гетманцев.
Данило Гетманцев пропонує обговорити ідею обов'язкового військового займу (фото: Віталій Носач / РБК-Україна)
На його думку, в Україні залишається потенціал для подальшого нарощування обсягу розміщень гособлігацій як серед банків, так і юридичних та фізичних осіб.
"В умовах продовження війни активізація розміщення ОВГЗ є одним з небагатьох швидких і доступних внутрішніх джерел (інший спосіб – це збільшення податків), який може бути використаний для часткового закриття потреби в фінансуванні сектора безпеки та оборони. Нарощування внутрішніх ринкових запозичень є також запобіжником від емісійного фінансування дефіциту бюджету, що використовувалося в 2022 році і серед інших причин обумовило сплеск інфляції", – резюмує Гетманцев.
В Міністерстві фінансів України на запит РБК-Україна з проханням прокоментувати ідею введення обов'язкового викупу військових облігацій відповіли коротко і красномовно: "міністерство не може коментувати або оцінювати політичні заяви".
Колега Данила Гетманцева по парламентському комітету, представник фракції партії "Голос" Ярослав Железняк у коментарі виданню зазначив, що зараз вкладення в ОВГЗ – один з найкращих варіантів інвестування коштів, на чому українці можуть непогано заробити, а держава – залучити додаткові кошти в бюджет. Однак, впевнений народний депутат, ініціатива ця повинна бути добровільною.
В банківському середовищі ідею додаткових зобов'язань щодо викупу ОВГЗ (в доповнення до вже існуючих) сприймають очікувано неоднозначно. Правда, спішить заспокоїти в.о. виконавчого директора Незалежної асоціації банків України Дмитро Глинський, мова поки йде лише про спробу почати публічну дискусію з складного питання, тому не слід розглядати ідею як опрацьовану ініціативу.
Разом з тим, зазначає співрозмовник видання, питання стійкого фінансування життєво важливих для України оборонних потреб стоїть дійсно гостро. І якщо говорити про введення обов'язкової покупки військових облігацій, то слід ретельно оцінити можливі ризики для держави та зіставити їх з потен