Європа чи Росія? Що очікувати від парламентських виборів у Грузії та чи можливі революційні зміни?
Завтра, 26 жовтня, в Грузії відбудуться парламентські вибори, на яких має вирішитися, в якому напрямку рухається країна: на Захід чи до Росії. Як проходить кампанія, які рейтинги основних партій і чи будуть успішними масові протести після виборів – читайте в матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.
ЗМІСТ
Ці парламентські вибори в Грузії – це ще одна знакова віхи в історії країни, важлива не лише для неї, але й для України. Ще перед повномасштабним вторгненням Росії в 2022 році Україна, Молдова та Грузія заснували "Євроінтеграційне тріо".
Це формат співробітництва, в якому три країни мають спільно рухатися до Європейського Союзу. З Україною процес йде досить швидко за мірками європейської бюрократії. У Молдови є свої складнощі, коли на референдумі ледве вдалося закріпити проєвропейський курс.
А Грузія взагалі відкотилася назад. Починаючи з 2012 року правляча партія "Грузинська мрія" закручує гайки і робить більше кроків у бік Росії, ніж Європи – при цьому формально не відмовляючись від європейського курсу. Це означає торгівлю з країною-агресором, відмову від санкцій проти Росії та інші неприємні для України речі, зокрема відверту антиукраїнську риторику з боку офіційного Тбілісі.
Не всім у країні подобається таке становище. Грузію регулярно охоплюють проєвропейські протести, багато грузинів взагалі особисто виїхали захищати Україну зі зброєю проти російської агресії. Незважаючи на це, "Грузинська мрія" досі знаходила способи залишитися при владі. А на цих виборах планує зробити її абсолютною.
Більше, ніж просто вибори
І для влади, і для опозиції ставки на виборах дуже високі. У середині вересня фактичний лідер "Грузинської мрії", олігарх зі зв’язками в Росії Бідзіна Іванішвілі заявив, що мета його партії на виборах – отримати конституційну більшість. Воно необхідне для того, щоб оголосити поза законом ряд опозиційних партій. Зокрема, йдеться про "Єдине національне рух", засноване екс-президентом Міхеілом Саакашвілі.
Після цього в планах "Грузинської мрії", за словами Іванішвілі, вибачення перед Кремлем за війну 2008 року, як би дико це не звучало. Нагадаємо, тоді Росія напала на Грузію та окупувала два її регіони: Абхазію та Південну Осетію.
Бідзіна Іванішвілі на мітингу (фото: Getty Images)
Також конституційна більшість, переконує влада, необхідна їй для "відновлення територіальної цілісності мирним шляхом". В опозиційних грузинських медіа зустрічаються припущення, що йдеться про конфедеративну модель – союз кількох незалежних держав, за якої Грузії доведеться визнати незалежність Абхазії та Південної Осетії. В даний час у конституції Грузії ці регіони прописані як автономії.
По суті, це та модель, яку Кремль невдало намагався нав’язати Україні через Мінські угоди. Головне в ній те, що руками маріонеток з Південної Осетії та Абхазії Росія зможе блокувати курс Грузії в ЄС і НАТО.
Завдання опозиції на цих виборах – зірвати такий сценарій і повернути Грузію на європейський курс.
Влада робить ставку на страх
Згідно з дослідженням британської компанії SAVANTA, "Грузинська мрія" має підтримку 35% населення. Але чотири основні проєвропейські опозиційні блоки разом можуть розраховувати на 52%. Серед них, "Коаліція за зміни" – 19%, "Єдність" (на базі Національного руху) – 16%, "Сильна Грузія" – 9%, "Гахарія – За Грузію" – 8%.
Водночас опитування GORBI, проведене на замовлення провладної телекомпанії "Імеді", віддає "Грузинській мрії" 60,2%, якраз необхідні для конституційної більшості. В опозиції такі опитування розглядаються як підготовка ґрунту для масових фальсифікацій.
Але не тільки за рахунок фальсифікацій "Грузинська мрія" планує вигравати вибори. Адміністративний ресурс і вплив на бюджетників з боку влади також нікуди не зникли.
Водночас, "Грузинська мрія" і Іванішвілі за старою звичкою авторитарних режимів намагаються згуртувати свій електорат проти зовнішніх і внутрішніх "ворогів". У випадку Грузії для цього вигадали міфічну "партію глобальної війни". За версією грузинських властей, це ті сили в країнах Заходу, які хочуть "втягнути Грузію у війну" і "відкрити другий фронт" проти Росії.
За словами грузинського політичного аналітика Гели Васадзе, це повідомлення передбачає, що поки при владі "Грузинська мрія", Грузія не буде воювати. Але якщо вона програє вибори, тоді страшна "партія глобальної війни" захопить владу і обов'язково буде така ж війна, як в Україні.
"Це дуже примітивний, але водночас досить ефективний хід. Тому що, звичайно ж, ніхто з виборців не вірить у те, що Грузія нападе на Росію і що буде якась "глобальна партія війни". Але всі вірять в інше – що Росія може напасти" на Грузію, і травма 2008 року нікуди не зникла", – зазначив Васадзе.
На його думку, у Кремля немає сил для нападу на Грузію, адже всі ресурси спрямовані проти України. Але "страх перед війною на людей з вразливою психікою і базовою освітою діє".
Показові в цьому плані агітаційні плакати, розміщені на замовлення "Грузинської мрії", на яких порівнювали зображення знищених війною українських міст і мирне життя в Грузії. Написи до банерів закликають "сказати ні війні" і