Мирні плани перемоги. Чи варто сподіватися на швидке завершення війни з Росією?

Про те, чи є підстави сподіватися на швидке завершення війни, тиск Заходу на українську владу, запрошення до НАТО, "мирні плани" та важливість американських виборів – у колонці заступника головного редактора РБК-Україна Мілана Лелича.

"Є відчуття, що наступного року все якось закінчиться". Цю фразу, в різних варіаціях, РБК-Україна чула від багатьох представників української влади. При цьому ніхто з них не міг пояснити, як саме це відбудеться. Між поточним становищем на фронті і розкладом сил у світі та бажаним для України завершенням війни – темна зона. Укласти в одне рівняння поняття "справедливого миру", перманентний страх Заходу перед "ескалацією", гарантії недопущення нової російської агресії, настрої самого українського суспільства, реалії на полі бою та інше – вкрай складно.

В останні тижні в західних медіа з'явилася чергова лавина публікацій на тему "закінчення війни". В цілому, вони зводяться до того, що Україна повільно, але впевнено програє війну, Росія має більше ресурсів, перемога над нею на полі бою неможлива, тому Києву слід відмовитися від максималістських цілей – до чого його схиляє Захід, а українська влада нарешті сигналізує про готовність до поступок.

Офіційні особи України зазвичай залишають подібні публікації без уваги або ж повторюють положення "формули миру" Зеленського – ідеального уявлення України про справедливе завершення війни. Але іноді доходить і до прямих спростувань.

Наприклад, під час недавнього візиту до Франції Зеленський заявив, що в розмовах з його західними колегами не йдеться про "перемир'я" чи "припинення вогню". Раніше український МЗС прямо спростував тезу Financial Times про можливий "обмін" нині окупованих Росією територій на вступ вільної частини України до НАТО або "еквівалентні гарантії безпеки".

Володимир Зеленський і Емманюель Макрон (фото: president.gov.ua)

За словами співрозмовника РБК-Україна, знайомого з ходом різних переговорів між Україною та Заходом, про подібний лобовий "обмін" дійсно не йдеться. Україна в жодному разі не відмовиться від жодної частини своєї законної території. Замороження війни вздовж поточної лінії фронту, без підписання якихось меморандумів та угод – варіант, який, за інформацією РБК-Україна, розглядають у деяких європейських столицях – для України також неприйнятний.

Хоча компроміс може полягати в поверненні статусу кво перед повномасштабним вторгненням, тобто в "кордонах 23 лютого 2022 року". ОРДЛО та Крим при цьому і далі будуть загальновизнаною територією України – але повертати їх передбачається вже не військовим, а дипломатичним шляхом. Про те, що кордони-1991 не обов'язково будуть досягнуті лише силою зброї, неодноразово публічно висловлювався і сам Зеленський.

"По суті, ми завжди були так чи інакше готові до кордонів "23 лютого". Але проблема в тому, що де-факто ми і від цих кордонів зараз далекі", – говорить співрозмовник в його оточенні.

Дійсно, з урахуванням поточних реалій, складно уявити собі картину, як російські війська в окупованому Бердянську або Старобільську добровільно складають зброю, знімають триколори з адмінбудівель, сідають у вантажівки і відправляються в напрямку Ростова.

І якщо "відносно велика гнучкість" української влади на переговорах про закінчення війни існує в основному на сторінках західних медіа, то посилений тиск з боку Заходу, його натяки на завищені українські цілі та нереалістичність очікувань – це факт, підтверджують співрозмовники РБК-Україна.

Розуміючи, що розмови про "завершення війни" все одно були, є і будуть, Україна намагається якось захопити ініціативу в цьому процесі, постійно генеруючи нові плани, зустрічі, форуми. Принцип простий: якщо не говоритимеш ти – говоритимуть за тебе.

Поки що з усіх околомирних ініціатив ключовою є "план перемоги", який Зеленський представив багатьом західним партнерам, а сьогодні публічно представить і у Верховній раді.

Співрозмовник РБК-Україна у владі "позитивно" оцінив і американську поїздку Зеленського, і його недавні зустрічі з ключовими європейськими лідерами, головним чином присвячені саме "плану перемоги".

Але проблема в конкретиці – адже план передбачає, серед іншого, зняття заборони на удари західною зброєю вглиб Росії та євроатлантичну інтеграцію України. На перше західні союзники йти не готові, а от за другим пунктом – запрошення України до НАТО в тому чи іншому форматі – великі сподівання покладалися на зірваний візит американського президента Джо Байдена до Німеччини та засідання "рамштайнської групи" на найвищому рівні. І в цілому будь-які зрушення в мирному врегулюванні співрозмовники РБК-Україна пов'язують з прогресом у євроатлантичному напрямку.

Але втрутився класичний чорний лебідь – ураган "Мілтон", і Байден вирішив залишитися вдома. Співрозмовники видання у владі вважають офіційну причину скасування візиту цілком правдоподібною.

Дійсно, за кілька тижнів до виборів і з урахуванням мінімального розриву в рейтингах між Камалою Гарріс і Дональдом Трампом нинішня адміністрація повинна бути вкрай обережною у своїх діях. Згідно з усіма опитуваннями, внутрішньополітичні питання, такі як ціни, стан економіки, заборона на аборти, хвилюють американський електорат набагато більше, ніж війни в Україні та на Близькому Сході. Отже, Білому дому потрібно не робити різких кроків, щоб не підставлятися під зайву критику з боку Трампа.

З іншого боку, у штаті Пенсільванія, який, з великою ймовірністю, і вирішить долю президентських виборів, проживає велика українська та польська діаспори, для яких безпека Східної Європи (звісно, від російської агресії) – питання не останнє. Усі ці ризики, безумовно, зважують у Вашингтоні, напередодні візиту Байдена до Німеччини на цьому тижні, хоч і за скороченою програмою, вже без "Рам