Погодились на угоду. З чим Зеленський їде до Трампа, і чи розпочнуться переговори з Росією?

Про те, чому почався, як тривав та чим завершився конфлікт України та США навколо "мінеральної угоди" і куди підуть мирні переговори після майбутньої зустрічі Дональда Трампа та Володимира Зеленського у Вашингтоні – читайте в матеріалі заступника головного редактора РБК-Україна Мілана Лелича.

ЗМІСТ

• Чому почався конфлікт навколо "угоди"
• "Світ через силу" проти України
• Що буде далі в мирних переговорах

"Це вже найгірший для нас сценарій?" – з таким запитанням РБК-Україна в останні дні зверталося до різних співрозмовників в українській владі та європейських дипломатичних колах. Підстави для занепокоєння були очевидні: Дональд Трамп щодня вербально атакував Володимира Зеленського, соратники американського президента категорично відмовлялися визнавати факт російської агресії проти України, а в ООН США та РФ вперше за дуже довгий час взагалі опинилися по один бік.

Відповіді варіювалися від "так, це найгірший сценарій" до "ні, ще не найгірший – поки вони тільки говорять, а найгірший буде, коли почнуться реальні дії".

Врешті-решт, вдалося вирішити головне питання останніх кількох тижнів – угода між США та Україною щодо природних ресурсів все ж буде підписана. Найгіршого сценарію вдалося уникнути – можливо, тимчасово.

Чому почався конфлікт навколо "угоди"

Трамп йшов на вибори з двома основними конкретними обіцянками в міжнародній політиці: закінчити війни в Секторі Газа та в Україні. В Газі у нього в цілому вийшло, причому навіть до формального вступу на посаду.

З Україною все виявилося складніше, причому це почав визнавати і сам Трамп, і його соратники. "Мир за 24 години" зник з риторики, натомість стали звучати все більш розмиті та тривалі терміни.

Проте Трампу було дуже важливо показати якийсь результат і на українському напрямку. Бажано – щоб він максимально контрастував з результатами попередника, Джо Байдена, з яким нинішній господар Білого дому продовжує заочне змагання.

В результаті Трамп взяв на озброєння ідею, озвучену сенатором-республіканцем Ліндсі Гремом ще до виборів – в Україні є великі запаси рідкоземельних металів, їх треба захистити від окупації росіянами, а спільна видобуток представляє загальний україно-американський інтерес. В такому вигляді ця ідея в жовтні перекочувала в "План перемоги" Зеленського.

Проте в розумінні Трампа суть пропозиції була спотворена повністю: не США повинні захищати Україну та її ресурси, щоб вони не дісталися ворогам – а Україна винна США сотні мільярдів доларів за надану Байденом допомогу, а тепер буде відшкодовувати їх Штатам за рахунок своїх природних багатств.

Невдовзі "околопереговорний" україно-американський дискурс повністю змістився на обговорення "угоди про мінерали" – замість обговорень гарантій безпеки, введення миротворців, контролю за територіями, умов перемир'я або миру тощо.

Першу атаку за кілька днів до Мюнхенської конференції здійснив міністр фінансів США Скотт Бессент, який особисто привіз до Києва відповідний проект угоди і наполягав на його терміновому прийнятті. Україна взяла трохи часу на роздуми.

Американці, за інформацією співрозмовників РБК-Україна, дуже сподівалися підписати "угоду" вже в Мюнхені – і були досить розчаровані, коли виявилося, що Україна бачить її положення зовсім інакше. І на згоду позицій, очевидно, знадобиться час.

Проте безліч співрозмовників видання в українській делегації розповідали, що виїжджають з Мюнхена в досить непоганому настрої. Одна з причин – перший особистий контакт з командою Трампа на чолі з віцепрезидентом Джей Ді Венсом пройшов непогано, а первісний тиск щодо "угоди" вдалося – як тоді вважалося – успішно стримати.

"Світ через силу" проти України

Але сам Трамп, як виявилося через кілька днів, був на цей рахунок іншої думки. Американський президент розвернув потужну атаку на свого українського колегу, називав того "диктатором", міркував про "4% підтримки Зеленського", майже прямим текстом вимагав виборів в Україні тощо. В тому ж тоні виступали й інші представники його адміністрації. Окремі їхні цитати, не знаючи авторства, можна було б легко приписати якимось російським чиновникам чи пропагандистам.

В цей час у політичних кулуарах якраз активно обговорювався той самий "найгірший сценарій" – можливість повного припинення американської підтримки. На переговорах Україні досить чітко дали зрозуміти: не буде угоди по природним ресурсам – не буде допомоги. Співрозмовники РБК-Україна погоджувалися, що в такому разі негайного краху на фронті б не сталося, Україна змогла б протриматися ще кілька місяців – але ця боротьба була приречена на поразку.

По суті, концепцію "світ через силу", яку в останні місяці взяли на озброєння в Києві, адміністрація Трампа перевернула на 180 градусів, так само як і ідею сенатора Грема про природні ресурси. "Силу" вони вирішили застосувати проти України. Це особливо контрастувало з підкреслено нейтральними, якщо навіть не позитивними, ремарками на адресу країни-агресора (яку так називати соратники Трампа категорично відмовлялися).

Тому і європейські союзники України, і представники української влади сподівалися, що "угоду" все ж вдасться укласти – питання тільки в тому, яким буде її зміст і наскільки вдасться зменшити американські апетити.

Судячи з фінального тексту документа, Україна дійсно змогла уникнути якихось конкретних зобов'язань, в першу чергу, не визнала ефемерний "борг" перед США за вже надану допомогу.

Водночас, Трамп отримав можливість вигідно "продати" це угоду вже своєму електорату, за формулою "Байден роздавав ваші гроші – а я повертаю їх вам, ще й з відсотками". Власне, американський президент вже почав, заявляючи, що "ця угода принесе нам велике багатство". А головний республікан