Росія активізує наступ у Курській області та на Донбасі. Чи існує загроза обвалу фронту для ЗСУ?

Росія розпочала контрнаступ у Курській області та продовжує наступальну кампанію уздовж усього Східного фронту. Що відбувається на полі бою та які плани противника – у матеріалі військово-політичного оглядача РБК-Україна Уляни Безпалько.

Росія вже більше року веде наступальну кампанію. Курська операція України не змусила ворога знизити темп на ключових для нього напрямках фронту. За останні тижні у противника є просування в районі Торецкого, Часового Яра, Покровська, Курахового. Він захопив Угледар, а також активізувався на підступах до Куп'янська.

Головна мета ворога на сьогодні – вихід на адміністративні кордони Донецької області. І до кінця року окупанти ставлять собі за мету повністю захопити принаймні її південну частину. У той час як повернення контролю над Курською областю стоїть далі в пріоритетах Москви.

Північний схід: Курська область, Харківське та Куп'янське напрямки

Українські підрозділи в Курській області перейшли до оборони. Згідно з попередніми планами Москви, війська противника мали вибити звідти ЗСУ до середини жовтня – вони вже не вклалися в ці терміни, але, правда, деякі тактичні успіхи за останні пару тижнів їм все ж вдалося досягти.

Ворог веде контрнаступ у Курській області відразу на кількох ділянках. Росіяни відбили район Кореневого, просуваючись на південний схід у напрямку Новоіванівки. До цього населеного пункту противник паралельно наступає і з заходу, зі сторони Снагості. Тут, просуваючись із заходу на схід, їм вдалося відтиснути українські підрозділи з ділянки Любимівка – Зелений шлях.

У Новоіванівці наші підрозділи поки що зупинили ворожі війська. У разі, якщо росіяни зможуть просунутися далі на схід і захопити Малу Локню, вони перетнуть наше північно-західне вклинення в Курській області. Одночасно противник посилив тиск і з південного сходу від Суджи. Там йому вдалося звільнити село Борки, підійти до Плехова та Черкаської Конопельки, де тривають бої.

Українські військові зберігають контроль над частиною Курської області, який був встановлений у серпні цього року (фото: GettyImages)

Джерела видання в Силах оборони називають нові дедлайни, які Кремль встановив своїм військам: до 1 лютого 2025 року – повернення повного контролю над Курською областю, до 25 лютого – створення так званої буферної зони по іншу сторону кордону – на територіях України.

В останні тижні також з'явилась інформація, що в Курську область Росія відправить чверть з 11-тисячної групи солдатів з КНДР. В цілому північнокорейських військових планують залучати для заміни своїх груп і охорони об'єктів, однак навряд чи вони якось вплинуть на хід бойових дій.

Зараз, за даними видання, Москва акумулювала для звільнення Курської області понад 40 тисяч військ. Ситуація там дійсно дуже динамічна, і навіть згадані вище населені пункти можуть переходити "з рук в руки" протягом доби. Оборона ЗСУ поки не зруйнована, однак і шанси на подальше розширення Україною курського плацдарму теж можна розглядати як відносно низькі.

Чи добре це чи погано – залежить насамперед від завдань, які переслідувала ця операція. Багаточисельні співрозмовники видання і в військових, і в політичних колах називають кілька версій. За однією з них, метою України було відволікання окупантів від їх наступу на півночі Харківщини. Якщо це так – цю мету можна вважати в певній мірі виконаною. Рух росіян там з травня дійсно сповільнився. Все, що за останні тижні зміг зробити ворог – повернути контроль над частиною агрегатного заводу в Волчанську. Значна частина військ, яка була в резерві для розвитку наступу на Харківщині – можливо, в сторону Великого Бурлука або навіть у напрямку Куп'янська по правому березі річки Оскол – була переведена в Курську область.

В той же час на протилежному березі ситуація для окупантів складається краще. Вони вже вийшли на околиці сіл Кругляківка та Колесниківка, які розташовані на березі Оскола, південніше Куп'янська. Поруч з ними проходить дорога з Борової на правобережжі. Вирівнювання лінії фронту по Осколу – зараз ключова задача росіян на цьому напрямку.

У разі якщо їм вдасться дійти до цієї річки, вони створять для Сил оборони три суттєві проблеми. По-перше – переріжуть українську групування на лівобережжі Оскола і взагалі дуже ускладнять оборону ЗСУ на цьому ділянці. По-друге – створять загрозу втрати лівобережної частини Куп'янська. По-третє – захоплення цього плацдарму спростить для ворога подальше наступ на Лиман, і як наслідок – на північну частину Донецької області.

Друга версія щодо цілей курської операції, яка частково перекликається з попередньою – Москва нібито готувала такі ж "санітарні зони", як на півночі Харківщини, і в сусідніх українських областях. Зокрема – в Сумській області. Отже, зайшовши в Курську область, ЗСУ діяли на випередження. На користь цієї версії говорить те, що в нинішніх планах росіян є окупація частини прикордонних районів України після звільнення Курської області.

За однією з версій, Росія планувала піти в наступ на Сумщину до Курської операції ЗСУ (фото: Facebook 118 ОМБр)

Третя версія полягає в тому, що операцією в Курській області Сили оборони мали ослабити тиск окупантів на Сході і змусити Москву забрати звідти частину військ. Замість Курської області, частина якої вже третій місяць не контролюється Росією, Кремль зробив ставку на продовження окупації Донбасу.

Донецька область

Згідно з кремлівськими "директивами", окупаційні війська мали взяти Часов Яр ще до 9 травня. Його особливість в тому, що його меншу, східну частину від більшої, західної, відділяє канал Северський Донець – Донбас. На початку липня ворогу вдалося підійти до каналу. В той же час з минулого тижня почала з'являтися інформація, що окупантам нібито вдалося перетнути Северський Донець