euro-pravda.org.ua

Керівниця заповідника "Бабин Яр": Ми багато знаємо про вбивць, але майже нічого про жертв.

27 січня в світі вшановують пам'ять жертв Голокосту. Саме в цей день 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в'язнів одного з найбільших нацистських концтаборів — Освенціма. За часів Другої світової війни німці знищили 6 мільйонів євреїв, з яких майже 1,5 мільйона були з України, згідно з даними Інституту національної пам'яті.
Директор заповедника "Бабий Яр": Мы знаем много о преступниках, но почти ничего о жертвах.

27 січня у світі вшановують пам'ять жертв Голокосту. Саме в цей день 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в'язнів з одного з найбільших нацистських концтаборів Освенцим. За час Другої світової війни німці знищили 6 мільйонів євреїв, майже 1,5 мільйона з них були з України, за даними Інституту національної пам'яті.

 

РБК-Україна розповідає, як в Україні вшановують пам'ять жертв Голокосту.

Історії українських євреїв досі не вивчені

Найбільше розстрілів сталося в Києві 29-30 вересня 1941 року в Бабиному Яру. Лише за ці два дні нацисти там вбили майже 34 тисячі євреїв, до 1943 року кількість жертв зросла до 65-70 тисяч. Українському історику Іллі Михайловичу Левітасу вдалося поіменно ідентифікувати 14 266 осіб. Окрім євреїв, німці в урочищі також стратили українських націоналістів і радянських полонених.

"Ми багато знаємо про катів, але зовсім мало маємо інформації про жертв. Вже ніхто не зможе сказати точну кількість загиблих серед українських євреїв. Тоді частина України була під владою Польщі, Угорщини, решта – в складі Союзу. За картою старих єврейських кладовищ можна побачити, що на заході України було багато громад, а після нацистської окупації їх там майже не залишилося", – розповідає генеральний директор національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр" Роза Тапанова.


Генеральний директор національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр" Роза Тапанова (автор фото: Павло Бездетний, СЕО "Креативне ательє "Bifurcation")

За даними заповідника, окрім столиці, сильно постраждали євреї у Львові – німці вбили 138 тисяч осіб, в Одесі – понад 100 тисяч. Чисельність євреїв у цих містах зменшилася вчетверо і вдвічі, відповідно. Родичі загиблих досі звертаються до музею, щоб знайти дані про розстріляних у Бабиному Яру.

"Наприкінці 2023 року один чоловік попросив знайти інформацію про своїх племінниць. Виявилося, його родички – це 5-ти і 6-річні сестри Поліна і Мальвіна Бабат, яких 29 вересня 1941 року нацисти розстріляли разом з бабусею і дідусем, поки їхня мама служила в госпіталі на фронті. По поверненню жінка передала в музей ляльку та книгу дочок. Ці речі досі зберігаються у нас", - розповідає Роза.



Іграшка та книжка Поліни і Мальвіни

Керівниця заповідника зазначає, що тема Голокосту не лише єврейська, вона є загальносвітовою. А пам'ять про жертв і гідне їх вшанування повинно не допустити нових трагедій.

"Ми повинні пам'ятати про Голокост, щоб розуміти, що таке людяність. Але події жовтня 2023 року (тоді бойовики руху ХАМАС здійснили масований ракетний удар по території Ізраїлю, – Ред.) і реакція світу на них показали, що нам знадобилося лише три покоління, щоб так швидко це забути", говорить Тапанова.

В день вшанування жертв Голокосту люди приносять до єврейських меморіалів свічки та камінці. Свічка символізує пам'ять про загиблих, а ось трактування значення каменів відрізняється. Вони як би є спогадом про юдейський храм, який був зруйнований, і одночасно камінь є також символом вічності як і вічною є пам'ять про померлих. В єврейській традиції не прийнято покладати квіти до меморіалів і могил.

Українсько-єврейське століття

До Міжнародного дня пам'яті жертв Голокосту в Національному історико-меморіальному заповіднику "Бабин Яр" відкрили виставку "Українсько-єврейське століття: фотографії та історії 1920-1924". На заході представили архівні фотографії, які показують життя єврейських громад України до і під час німецької окупації. Друга частина виставки в роботах американця Едварда Серотти та українських фотографів Максима Левіна (в березні 2022 року його розстріляли російські військові під Мощуном Київської області) і Тараса Ковальчука ілюструє сучасне життя єврейських громад в Україні.

"Мені завжди хотілося показати історію євреїв протягом століття, тому що у нас була якась спотворена інформація. Коли запитуєш будь-кого, а хто ж були євреї Бахмута, то люди не знають відповіді. Вони не здогадуються, що це були їхні сусіди, друзі або навіть лікарі. І коли ти бачиш через століття ці фото, то розумієш, що євреї були завжди не просто поруч, вони були з нами. І зараз залишаються... Це дає нам відповіді, чому Київ розмовляв на їдиші на рубежі ХІХ-ХХ-го століття, чому написи на наших перших грошах дублювалися цією мовою, чому у нас так багато спільної літератури та історії", говорить Тапанова.

Едвард Серотта на відкритті виставки (автор фото: Павло Бездетний, СЕО "Креативне ательє "Bifurcation")

Експозиція виставки Українсько-єврейський вік (автор фото: Павло Бездетний, СЕО "Креативне ательє "Bifurcation")

Тільда Гальперт (стоїть зліва) єдина, хто вижив з родини. Брат Тільди Арон (сидить зліва) загинув у радянській тюрмі, мати Гелена, сестра Маргарита Вайс з сином Олександром і брат Самюель загинули в Аушвіці (Освенцим) (фото з виставки: РБК-Україна)

На виставці експонують 3 000 фото і 260 міні-інтерв'ю, які показують як два народи бок о бок жили разом протягом століття, зокрема проходили свої найважчі випробування – євреї переживали разом з українцями Голодомор, а українці під час Голокосту були разом з євреями.

Частини тих, кому вдалося вижити тоді, на старості років довелося зіткнутися з новим