В'язниця замість паспорта Росії. Як коректувальник з Запоріжжя "здавав" ЗСУ та допомагав окупантам.

Більше 800 осіб в Україні засуджені за допомогу росіянам з початку великої війни. Один з них – коригувальник з Запоріжжя сьогодні перебуває в СІЗО і вже незабаром може отримати свій термін за державну зраду. Як люди стають зрадниками, що обіцяють вороги за допомогу і які мотиви у коригувальників, – в матеріалі РБК-Україна.

Повномасштабна війна Росії проти України триває вже практично три роки. Кремль, здається, перейшов усі межі гуманності, моралі та здорового глузду, не кажучи вже про те, що цілі російської верхівки максимально прозорі. Українські міста обстрілюються щодня, від обстрілів гинуть люди, а військові щодня відбивають атаки російської армії на фронті.

Незважаючи на це, в країні все ще є люди, готові допомагати агресору. Вони наводять ракети на військові та цивільні цілі, фотографують техніку і засоби ППО, повідомляють про місця скупчення живої сили. Зрадників, в основному, рухають два мотиви – або заробіток, або ідеологія. Їх регулярно ловить СБУ, а суди призначають тюремні терміни за статтями "державна зрада" або "незаконна передача даних про ЗСУ".

Починаючи з 24 лютого 2022 року, Служба безпеки відкрила більше 3,1 тисячі кримінальних справ за державну зраду та більше 580 – за передачу ворогу координат військових і коригування вогню. Лише за цими двома статтями вже засуджено майже 800 осіб.

Один з таких коригувальників сьогодні перебуває в Запорізькому СІЗО. У 2022 році, через півроку після початку війни, він став співпрацювати з російським агентом і передавати йому необхідну інформацію. РБК-Україна за сприяння спецслужб вдалося поговорити з коригувальником і дізнатися, чому він пішов на цей крок.

***

– Якщо на твою територію зайшла армія іншої держави, що ж робити?

– Скажу так. Я був там у 2014 році, армію я там не бачив, я бачив добровольців-росіян. Але також я бачив багато місцевих, які брали в руки зброю.

– А що там робили росіяни?

– А це вже інше питання.

Чоловік, якого ми в цьому тексті будемо називати Віталій (з міркувань анонімності – ред.), сидить перед нами, закинувши ногу на ногу, і періодично шурхотить файлом з документами і сигаретами всередині. Він – підозрюваний у державній зраді, і на інтерв'ю його привезли прямо з СІЗО. "Складний персонаж. Дуже хитрий. Принаймні, він думає, що він дуже хитрий", – характеризують його співробітники СБУ.

Годиною раніше Віталій заходить у кімнату, яку підготували для відеозйомки. Дозвіл на інтерв'ю і згоду самого підозрюваного ми отримали за кілька днів до приїзду в Запоріжжя, тому промахів бути не повинно. Віталій заходить, кладе файл з документами на стіл, вальяжно сідає і каже – ніякого інтерв'ю я давати не збираюся.

Ще якийсь час ми намагаємося переконати його на відеозйомку і паралельно знайомимося. Потім у кімнату заходить один з співробітників СБУ. "Віталік, а в чому справа? Ти ж був згоден. Розкажи людям, щоб знали, як неповадно, щоб твоїх помилок не повторювали". Віталій знизує плечима і цикає: "Може і варто, але я не готовий. Не хочу я".

Ми залишаємось з Віталієм у кімнаті і поступово у нас складається діалог. Через годину досить виснажливої розмови ми виходимо у двір. На Віталія надягають наручники і везуть назад у СІЗО, а співробітник СБУ, який чекав нас біля дверей, усміхається. "Я ж казав, він тільки думає, що хитрий".

Однодумці

Міський чат жителів Запоріжжя з'явився в Telegram через кілька днів після масштабного вторгнення. Люди знайомилися між собою, ділилися подробицями того, що відбувається і як убезпечити себе. Чат назвали "Однодумці" і поступово він почав наповнюватися користувачами. Хто вони і звідки – невідомо, принаймні, про це говорить нам Віталій.

"Я не хочу, щоб ви мене знімали, але я можу розповісти свою історію, а ви її перескажете, як запам'ятали", – каже нам чоловік, трохи розслабившись.

Віталій одразу відмовляється від того, в чому його підозрюють. За його версією, у міському чаті "Однодумці" він просто спілкувався і нічого нікому не говорив. Це перші слова Віталія – "ми просто спілкувалися". Навіть коли ми запитуємо, хто такий "Міша Куліков" (ім'я змінено з міркувань анонімності – ред.), на обличчі чоловіка не дергається жодна м'яза. "Він представився як житель Запоріжжя або області, от і все".

"Було все, я навіть йому рецепт хліба робив, він просив, я зробив з відео, поетапно. Я спілкувався з ним як з звичайною людиною, у мене і думок не було. Тому я йому й говорив речі, які не треба було, може…" , – в якийсь момент оговорюється Віталій.

Затриманий Віталій (фото: скріншот з відео РБК-Україна)

Речі, які "не треба було, може" говорити – це координати військових частин, скупчень техніки і засобів протиповітряної оборони. Особливо протиповітряна оборона. Росіяни полюють за ППО досить винахідливо. Один з них – Михайло (або Міша) Куліков, учасник, а, як пізніше з'ясується, і творець чату "Однодумці" і, за сумісництвом, представник військової розвідки РФ.

Спочатку у Віталія вибудовується стройна логіка – Україну він любить, ні з ким не спілкувався, нікому нічого не передавав, а в його патріотизмі не варто й сумніватися. Він народився в Донецьку, звідти переїхав у 2000 році в Київ. З своїх 55 років 35 працював в автосервісі. У 2014 році повернувся в Донецьк, щоб "поправити огорожі на могилах родичів".

"Для мене вже тоді було зр