Астрономи виявили планету, яка зберегла лише своє ядро.

З уже виявлених понад п’яти тисяч екзопланет у космосі більшість знаходиться дуже близько до своїх зірок, при цьому вони значно масивніші за Землю. Справа в тому, що такі світи найпростіше помітити: основний спосіб їх пошуку — так званий транзитний метод. Коли планета, особливо дуже велика і близька, проходить по диску своєї зірки, світло зірки трохи слабшає. Як легко здогадатися, це відбувається через рівні проміжки часу. Так астрономи розуміють, що зірка не одинока.

Знаходять і світи невеликі, і набагато далі розташовані від свого сонця, але окремі питання викликають саме ті, що знаходяться небезпечно близько до своїх зірок. Їх називають ультракороткоперіодичними. Це означає, що у них ультракороткий період обертання — менше однієї земної доби. Вчені намагаються зрозуміти, як вони туди потрапляють.

За розрахунками, на таких мізерних відстанях від зірок планети формуватися не можуть. Значить, їх туди приносить гравітаційна взаємодія з іншими планетами. Для цього ті повинні бути в системі, тобто для розуміння ситуації їх потрібно виявити.

Тому система зірки K2-360 (EPIC 201595106) на відстані 764 світлових років від Землі — важливий показовий приклад. За масою вона практично така ж, як Сонце. Біля неї спостерігають дві планети: обидві в багато разів ближче до неї, ніж Меркурій до Сонця (між нашим світилом і його першою планетою — близько 58 мільйонів кілометрів).

Планета K2-360 b розташувалася на відстані 13,5 мільйона кілометрів від свого сонця, а K2-360 b — зовсім на відстані трьох мільйонів кілометрів. Більш далека обертається навколо зірки менше ніж за 10 земних діб.

У найближчої «рік» триває всього 21 годину. Ще вона примітна співвідношенням своїх розмірів і маси: при радіусі в півтора земних вона «важить» майже як вісім Земель. Це забезпечує щільність приблизно 11 грамів на кубічний сантиметр, що співвідноситься з щільністю свинцю. На думку планетологів, K2-360 b може наполовину складатися з заліза, а наполовину — з інших елементів.

Нещодавно систему K2-360 вивчила міжнародна команда дослідників під керівництвом фахівців Центру астробіології Національного інституту природничих наук NINS (Японія). Як пишуть вони у своїй статті для Scientific Reports, щільна структура K2-360 b дозволяє підозрювати, що це не зовсім планета, а лише те, що від неї залишилося — «голе» тверде внутрішнє ядро, позбавлене всіх зовнішніх оболонок. За оцінками, вся планета цілком була в 9-11 разів важчою за Землю, тобто належала до категорії субнептунів: за масою Нептун в 17 разів більший за нашу планету.

Цей сценарій підтримує присутність другої планети, яка «важить» приблизно як 15 Земель. Розмір її, правда, не встановлений, оскільки по диску зірки ця планета не проходить транзитом. Її обчислили за «поведінкою» світила (воно трохи коливається, рухаючись навколо загального центру мас). У будь-якому випадку саме ця друга планета, як припустили дослідники, і «штовхнула» колись колишній субнептун на вірну загибель — до самого пекла зірки.