Астрономи вивчили історію зореутворення 36 галактик — супутників Андромеди.

Система супутників Андромеди (M31) є справжньою «лабораторією» для вивчення формування та еволюції карликових галактик, які взаємодіють зі своєю масивною «господинею». Вченим відомо про існування близько 40 супутників, більшість з яких мають низьку світність і масу, малу кількість газу та давні зоряні популяції. Але є й винятки: деякі галактики (зокрема IC 10 або Peg DIG) містять газ і продовжують зоряноутворення.

Щоб більше дізнатися про формування та еволюцію цієї системи, міжнародна дослідницька група на чолі з Алесандро Савіно (Alessandro Savino) з Каліфорнійського університету (США) об'єднала дані архівних та нових спостережень, проведених за допомогою космічної обсерваторії «Хаббл».

Потім, створивши детальні діаграми для кожної з 36 галактик-супутників, астрономи «сортировали» зірки за віком і яскравістю та «прочитали» всю історію зоряноутворення кожної галактики. Результати нової наукової роботи опубліковані в журналі Astrophysical Journal.

Оскільки супутники Андромеди розташовані майже вдвічі далі від своєї «господині», ніж більшість супутників Чумацького Шляху, спостереження найдавніших зоряних популяцій стало ключем до розуміння того, коли і з якою швидкістю 36 вивчених галактик розпочинали та зупиняли процес зоряноутворення.

Результати показали, що чим більш масивною була карликова галактика і чим далі вона знаходилася від центру Андромеди, тим довше вона продовжувала формувати зірки. І навпаки — компактні та близькі супутники «вичерпувалися» швидше, припиняючи зоряноутворення на більш ранніх етапах.

Приблизно у половини карликових галактик зірки почали формуватися більше 12 мільярдів років тому, а затухати — 8-10 мільярдів років тому. У супутників нашої Галактики така картина зустрічається рідше, що вказує на можливі відмінності в еволюції Чумацького Шляху та Андромеди.

Ключовими факторами, що визначають тривалість зоряноутворення, стали маса самої карликової галактики та умови в гало Андромеди. Таким чином, дослідники змогли зазирнути в історію та динаміку однієї з найбільших систем за межами Чумацького Шляху та зрозуміти, як формувалася та еволюціонувала сусідня галактика на космічних масштабах.

Незважаючи на вражаючі результати, робота далека від завершення: щоб уточнити маси, орбіти та хімічний склад кожної галактики-супутника, потрібно спостерігати їх за допомогою інших обсерваторій, включаючи космічний телескоп «Джеймс Вебб».

Вивчення галактик-супутників вважається важливою частиною вирішення проблеми темної матерії. У більшості великих галактик менше супутників, ніж має бути (так звана проблема нестачі карликових галактик). Тому астрономи приділяють підвищену увагу вивченню системи супутників Андромеди: це найбільша з близьких до нас галактик.