Біологи з'ясували, чому тварини поїдають екскременти.

Одна з найважливіших частин життя будь-якої тварини — це харчування. Вивчення раціону є ключовим способом розуміння екології того чи іншого виду. Харчові звички можуть залежати від регіону проживання, сезону, потреб, доступності продуктів: після вирубки лісів, наприклад, травоїдним важко знайти їжу, а лісові пожежі можуть змінювати їх стратегії харчування.

Мало дослідженою, але суттєвою особливістю дієти деяких тварин можна назвати копрофагію, тобто поїдання фекалій. Кролі, наприклад, споживають свої екскременти, щоб отримати додаткові поживні речовини. А деякі лісові тварини іноді змушені їсти гуано летючих мишей, коли немає інших джерел мінералів. Naked Science вже розповідав, як біологи спостерігали за мавпами та дукерами (невеликими парнокопитними) за поїданням екскрементів рукокрилих.

Троє біологів зі Смітсонівського національного зоологічного парку у Вашингтоні (США) вирішили проаналізувати та узагальнити опубліковані свідчення копрофагії у всіх груп тварин. Вони також шукали закономірності цих дій, такі як вимушені адаптації або реальна користь від фекалій як джерела їжі. Результати дослідження опубліковані в журналі Animal Behaviour.

Фахівці розглянули дані про копрофагію різних видів тварин — як диких, так і тих, що живуть у неволі. Потім класифікували всі зафіксовані випадки за джерелом фекалій (власні, від родичів або інших видів), типом екскрементів, віком того, хто їх спожив, а потім розглянули контекст такої поведінки.

Копрофагію зафіксували більш ніж у 150 видів з п’яти груп хордових, причому частіше вона спостерігалася у травоїдних. У цьому були помічені кісткові риби, що живуть у коралових рифах, земноводні (печерні саламандри, головастики жаб і жаб), рептилії (черепахи, ящірки і навіть крокодилові каймани), птахи та ссавці (багато гризунів, котів і собак, а також деякі сумчасті, примати, парнокопитні та інші).

Причини, чому тварини споживають фекалії, різні. Загалом дослідники виділили сім груп. Перша споживала екскременти, щоб регулювати травлення, друга харчувалася ними в молодому віці з метою колонізації кишечника необхідними бактеріями. Джерелом у таких умовах виступала мати або інші родичі.

Іншим групам копрофагія була несуттєвою, але до неї зверталися для поповнення запасів їжі під час догляду за потомством (так робили, наприклад, американські ворони та ведмеді барібали), в умовах, коли середовище бідне на поживні речовини, і навпаки, коли біорізноманіття екосистеми ставало високим. У таких випадках формувалася ціла ланцюг: фекалії хижаків їли травоїдні, а їхні продукти життєдіяльності потрапляли на стіл, наприклад, до риб.

Також екскрементами харчувалися тварини, які розносили насіння та плоди: деякі птахи, гризуни, олені, людиноподібні мавпи та черепахи. Однак, як підкреслили автори статті, таких свідчень мало.

Остання група зверталася до копрофагії як до рідкісної харчової добавки (менше трьох випадків). Але справа або в тому, що у певних тварин майже не спостерігалося такої поведінки: по одному випадку припадало на лося, водяну ящірку та інших. Або вони сильно голодували — з цієї причини фекаліями харчувалися домашні коні.

Загальний висновок, до якого прийшли дослідники, полягає в тому, що фекалії можуть бути корисним компонентом раціону для тварин, які до них терпимі, незважаючи на ризики хвороб. Проте повноцінним джерелом їжі назвати їх не можна. При цьому, як зазначили фахівці, видів-копрофагів може бути значно більше, оскільки документальних свідчень про таку поведінку мало.