Миші надали «першу допомогу» своїм товаришам, які втратили свідомість.

У екстрених ситуаціях люди інстинктивно намагаються допомогти людині, що втратила свідомість: перевіряють дихання, роблять масаж серця, виводять з обмороку. У інших тварин подібні реакції раніше спостерігалися лише епізодично: наприклад, дикі шимпанзе торкаються і облизують поранених родичів, дельфіни намагаються витягти потрапившого в біду товариша на поверхню, слони іноді перевертають тіла загиблих побратимів.

Однак вчені довго сперечалися, чи можна назвати такі дії усвідомленою допомогою, чи це просто цікавість. Лабораторні дослідження на мишах вперше дозволили системно вивчити цей феномен, виключивши вплив зовнішніх факторів.

Команда американських нейробіологів під керівництвом Лі Чжана (Li Zhang) з Університету Південної Каліфорнії провела кілька експериментів. Вчені занурювали гризунів у стан наркозу, імітували смерть або залишали в стані бадьорості, а потім спостерігали за реакцією родичів. Спостереження тривали 13 хвилин. У 47% випадків миші активно взаємодіяли з безсвідомими сусідами.

Спочатку миші обнюхували нерухоме тіло, потім починали його облизувати. Якщо партнер не приходив до тями, їх дії ставали інтенсивнішими: гризуни кусали область рота і язик безсвідомого родича, а іноді навіть витягали язик назовні. Таку поведінку майже не спостерігали, якщо партнер просто спав або якщо миші не були знайомі один з одним.

Цікаво, що подібні дії мали практичний ефект: фізична стимуляція прискорювала вихід з наркозу. Миші припиняли «рятувальні операції», як тільки родич починав рухатися.

В окремому експерименті дослідники обережно помістили нетоксичний пластиковий кульку в рот безсвідомої миші. У 80% випадків гризуни-допомагачі успішно витягали цей предмет і, таким чином, очищали дихальні шляхи.

«Якби ми розширили вікно спостереження, можливо, відсоток успішних дій гризунів був би ще вищим», — пояснив Хуэйчжун Тао (Huizhong Tao), співавтор дослідження.

Вчені також виявили нейробіологічну основу «першої допомоги» у мишей. Нейрони, що виробляють гормон окситоцин (відомий як «гормон довіри»), активувалися в гіпоталамусі лише при контакті з безсвідомими родичами. Коли ці нейрони штучно відключали, миші переставали допомагати партнерам. Навпаки, стимуляція клітин підвищувала їх активність.

Хоча команда Чжана обережна в висновках, вона вважає, що така поведінка вроджена. Сприяння безпомічним родичам — ймовірно, давній еволюційний механізм, що підвищує шанси на виживання групи. Окситоцин, який є у всіх ссавців, може відігравати ключову роль не лише у формуванні прив’язаності, але й у екстрених ситуаціях. Тепер нейробіологи мають намір перевірити, чи існує аналогічна поведінка у інших соціальних видів, наприклад, у щурів або собак.

Докладніше з результатами дослідження можна ознайомитися в статті, опублікованій в журналі Science.