Описано перше в світі природне оксалат нікелю.
Результати роботи опубліковані в European Journal of Mineralogy. Андрійбулахіт (Ni(C2O4)∙2H2O) був виявлений у 2021 році доцентом СПбГУ (кафедра мінералогії) Олегом Верещагіним під час підготовки до навчальної практики на Кольському півострові. Природний оксалат нікелю знайшли в кар'єрі Нюд-II, неподалік від міста Мончегорськ. Після чого він був офіційно затверджений Міжнародною асоціацією у 2023 році.
«Цікавою особливістю знахідки є саме його хімічний склад. На сьогодні відомо дуже мало біогенних мінералів нікелю, і ця знахідка ― перший оксалат. Інша цікава деталь: синтетичний аналог андрибулахіту було отримано в лабораторії вже давно, але ніхто не міг знайти його в природі», ― зазначив Олег Верещагін.
Щоб такий оксалат нікелю утворився в природі, необхідно, щоб одночасно виконувалося кілька рідкісних умов: наявність у мінералоутворюючій системі щавлевої кислоти (оксалати ― солі щавлевої кислоти) та нікелю. Для того, щоб кислоти було багато, потрібні її продуценти ― наприклад, специфічні гриби або лишайники. При цьому лишайники є повільно зростаючими організмами, не кажучи вже про те, що концентрація нікелю в природі, необхідна для утворення власних порід, ― також доволі рідкісне явище.
«У родовищі нікелю потрібно знайти ту частину, де багаті нікелем руди виходять на “дневну” поверхню і можуть бути заселені лишайниками. Після цього має пройти досить багато часу, щоб лишайник почав рости на цьому субстраті та розчиняти підстилаючі нікелевмісні мінерали. І головне ― родовище не повинно експлуатуватися, інакше нікелеві руди (разом із лишайником) відправляться на переплавлення», ― підкреслив доцент СПбГУ.
Дослідження оксалатів в університеті проводиться під керівництвом професора СПбГУ (кафедра кристалографії) Ольги Франк-Каменцької за участю двох груп ― геологів та біологів. Біологами, які переважно займаються грибами (і лишайниками), керує професор СПбГУ (кафедра ботаніки) Дмитро Власов. У групу геологів, що займаються вивченням компонентів, входять мінералоги та кристалографи. У роботі з опису андрибулахіту активну участь також брали фізики, без яких неможливо було б вивчити спектроскопічні властивості зразка.
Дослідження вчених проводилося на базі Наукового парку СПбГУ (Ресурсні центри «Рентгенодифракційні методи дослідження», «Оптичні та лазерні методи дослідження речовини», «Геомодель» та «Центр мікроскопії та мікроаналізу»).
Як уточнив Олег Верещагін, завдання з пошуку природних оксалатів була поставлена Ольгою Франк-Каменцькою в ході роботи над проектом, підтриманим грантом РНФ (19-17-00141). Андрійбулахіт був знайдений і описаний в останній рік виконання гранта. Санкт-Петербурзький державний університет в останні роки є одним із головних грантодержателів Російського наукового фонду. У 2022 та 2023 роках СПбГУ був лідером за загальною кількістю грантів РНФ: у 2022 році вчені СПбГУ отримали 112 грантів — це 5,5 відсотка від загальної кількості переможних проектів і найбільша кількість грантів для однієї організації. У 2023 році університет зберіг лідерство в даному конкурсі РНФ: вчені СПбГУ отримали 70 грантів, це п’ять відсотків від загальної кількості переможних проектів.
Новий оксалат нікелю назвали на честь Андрія Глібовича Булаха, який з 1962 по 2017 рік працював у СПбГУ і багато років присвятив вивченню геології Кольського півострова. Сам Булах довгий час очолював роботу комісії з нових геологічних порід Російського мінералогічного товариства і був представником Росії в Міжнародній комісії з нових мінералів (1994-2009). Крім того, Андрій Глібович є автором підручників для вищої школи російською та англійською мовами.
«Андрій Глібович Булах ― один з моїх вчителів і людина, своїм прикладом надихала займатися наукою. Він був чудовим оповідачем і присвятив себе вирішенню широкого кола мінералогічних проблем (одним з його наукових кредо було періодично змінювати напрямок досліджень). Андрій Глібович Булах і Ольга Вікторівна Франк-Каменцька протягом багатьох років вели спільну наукову роботу і були дуже дружні. Зокрема, вони займалися експертизою каменю знаменитих єгипетських сфінксів у Санкт-Петербурзькій (Імператорській) Академії Художств», ― підсумував Олег Верещагін.
Андрій Булах був найбільшим знавцем натурального каменю в архітектурі Санкт-Петербурга. Цій темі присвячена ціла серія його книг під загальною назвою «Камінь в оздобленні Санкт-Петербурга». Пізніше Андрій Глібович створив для студентів СПбГУ спеціальний курс «Камінь в історії та культурі».
Їм написано понад 200 монографій, статей, тез, присвячених темі каменю в архітектурі. Андрій Булах займався вивченням родовищ декоративного каменю, станом каменю в пам'ятниках архітектури. Він багато співпрацював з реставраторами і завжди наполягав на застосуванні історичних матеріалів для відновлювальних робіт архітектурних пам'ятників Санкт-Петербурга. Він намагався, щоб кам'яне оздоблення міста зберегло той вигляд, яким його задумували зодчі Північної столиці.