Планетологи провели «кухонные» эксперименты с паровыми взрывами на Марсе.

На Марсі є цікаві округлі утворення, відомі як псевдократери. Вони виникають внаслідок вулканічної діяльності, що відбувається за незвичних умов — коли лава зустрічається з водою. Планетологи вирішили на власні очі побачити, як це відбувається. Це вдалося зробити за допомогою звичайних продуктів: крохмалю, соди та сиропу.

2025-01-30 10:01:55https://naked-science.ru/article/astronomy/mars-parovoy-vzryv

Влітку 2019 року, під час виверження гавайського вулкана Кілауеа, лава потрапила в океан. У той момент неподалік пропливав туристичний корабель. Постраждали 23 особи. Подібний випадок стався в 2017 році на схилі вулкана Етна, тільки там лава накрила значну кількість снігу.

Обидва рази стався паровий вибух: вода, зустрічаючись з лавою, миттєво перетворювалася на пар, який викидався вгору. Результатом такого «вибуху пароварки», як правило, стає округла, схожа на кратер вм'ятина, за що геологи й назвали її псевдократером.

Такі структури широко поширені в Ісландії. Але, як з'ясувалося в останні роки, парові вибухи, судячи з усього, не є унікальними для Землі: їх сліди спостерігаються на Марсі — наприклад, в Долині Атабаска посеред Рівнини Елізій. Це місце особливо примітне своїм багатством звивистих витягнутих структур — каналів відтоку, якими вода прокладала собі шлях під час марсіанських повеней.

Псевдократеры в марсианской Долина Атабаска

Нещодавно дослідники з Університету Ніїгати (Японія) вирішили спостерігати, як з марсіанською водою мільярди років тому стикалася розпечена лава. У статті для видання Journal of Volcanology and Geothermal Research вони розповіли, що для цього не знадобилося нічого особливого, окрім звичайного крохмалю, харчової соди, сиропу для торта та знань.

Крохмаль змішали з водою, нагріли і в такому вигляді використали в якості лави, а сода зі солодким сиропом виконали роль води. При зустрічі двох цих субстанцій сода миттєво виділяла багато вуглекислого газу. Отримувався, по суті, точно такий же паровий вибух, як у Долині Атабаска або на схилі Етни.

Дослідники дізналися цікаві деталі: якщо лави відносно мало, виникає багато дрібних парових вибухів, а якщо лава покриває воду товстим шаром, вгору піднімається менше вивержень, але вони більшого розміру. Ще буває, що потоки піднімаючогося пару починають перекривати одне одного, тобто вступають у «суперництво», багато з них програють і не досягають поверхні лави. За словами планетологів, завдяки цьому стає більш зрозумілим розподіл марсіанських псевдократерів.