Приматологи вперше зафіксували у шимпанзе ефект "заразного сечовипускання".

У громадських місцях люди часто відвідують туалет разом, оскільки це надає можливість продовжити розмову або обговорити щось у приватній обстановці. Подібна поведінка часто розглядається як соціальне явище, яке зазвичай пов'язане з культурними традиціями та звичками. Наприклад, в Італії існує прислів'я «Хто не мочиться у компанії, той або злодій, або шпигун» (Chi non piscia in compagnia o è un ladro o è una spia). В Японії навіть використовують спеціальний термін «цурешон» (連れション), що означає ситуацію, коли люди, особливо друзі, йдуть до вбиральні разом, підкреслюючи аспект соціальної взаємодії.

До нещодавнього часу вважалося, що подібний ефект, точніше — його соціальна складова, спостерігається лише у людей. Однак команда японських приматологів під керівництвом Ени Онісі (Ena Onishi) з Кіотського університету спростувала цю думку. У статті, опублікованій в журналі Current Biology, вчені описали схоже явище у людиноподібних мавп.

Ідея вивчити це явище виникла після того, як вчені помітили, що шимпанзе, які живуть у неволі в заповіднику міста Кумамото, часто починають мочитися разом — приблизно в один і той же час. Ситуація нагадала приматологам людську поведінку, і вони задалися питанням, чи може цей ефект бути настільки ж заразним, як позіхання.

Онісі та її колеги провели понад 600 годин спостережень за 20 шимпанзе та зафіксували 1328 випадків сечовипускання. Потім вчені проаналізували дані спостережень, щоб перевірити дві речі: чи є у шимпанзе якась закономірність у тому, коли вони разом починають мочитися, чи це відбувається випадковим чином; чи впливає на цей ефект знаходження поруч інших шимпанзе, чи причина в певних особливостях соціального життя тварин, наприклад, у статусі в групі.

Аналіз показав, що шимпанзе ходять до туалету разом набагато частіше, ніж окремо. Виявилося, що одну з важливих ролей відіграє той факт, наскільки близько людиноподібні мавпи знаходяться одна до одної. Якщо одна особина починає мочитися, ті, хто поруч, з більшою ймовірністю приєднуються до неї.

Ще цікавіше, що на це впливає і положення в групі. Шимпанзе з низьким статусом приєднувалися до спільного сечовипускання набагато частіше, ніж ті, хто перебував у ранзі вище. Тобто така поведінка залежить не лише від фізичного розташування тіла, але й від соціальних взаємин у групі.

Дослідники припустили, що «заразливе сечовипускання» у шимпанзе виконує кілька функцій. Наприклад, для підтримки ієрархії та зміцнення зв'язків всередині групи, координації дій у групі або демонстрації прихованого лідерства.

«Відкриття нас здивувало. Ми не думали, що на такого роду ефект вплине соціальний статус. Ми очікували побачити те саме, що й при „заразливому позіханні“ у людей — що на це явище більше вплине близькість відносин між особинами. Наші дані показали зворотне: основну роль відіграє саме соціальний статус», — пояснила Онісі.

Це відкриття допоможе вченим краще зрозуміти, як повсякденні фізіологічні дії можуть впливати на соціальне життя тварин. Дослідники продовжать спостереження за людиноподібними мавпами, щоб виявити конкретні функції та механізми, що лежать в основі «заразливого сечовипускання» у шимпанзе. Крім того, вчених цікавитиме, чи існує цей феномен у інших тварин.

Слід зазначити, що на сьогодні «заразливе сечовипускання», подібне спостереженому у шимпанзе, не виявлено у інших тварин. Проте схожа поведінка зустрічається у різних видів. Наприклад, «заразливе позіхання», крім людей, зареєстрували у собак, вовків і навіть левів.