«Ок. — Вбивця діалогу», «Привіт. Друже», «Кохана, ти образилася? — Ні.» Інтернет переповнений подібними мемами. Поки одні вважають, що крапки в кінці речень або окремих слів дійсно можуть виражати емоцію, зазвичай з негативним емоційним підтекстом для співрозмовника, інші відмахуються і стверджують, що «немає в цьому нічого особливого». Ймовірно, «відмахуються» саме ті, хто ставить ці самі крапки. Принаймні, тепер сумніви перших підтвердили психологи.
Цим питанням зацікавилися дослідники з Університету Бінгемтона (США), представивши свої висновки в журналі Frontiers in Psychology. Вчені провели серію експериментів. У першому, що проходив онлайн, взяли участь 80 студентів університету. Їх просили оцінити текстові повідомлення, де після кожного слова додавалася крапка. Наприклад: «Фу. Викликай. Дезинфектора» («Yuck. get. an. exterminator.»).
У другому експерименті 60 учасників — студенти того ж вишу — також онлайн оцінювали текстові блоки, де кожне слово відправлялося окремим повідомленням: «НІпростоіди» («No_Just_Go»). Повідомлення були згенеровані за допомогою додатку. Учасники отримували їх у месенджері під іменем того чи іншого користувача. Добровольці оцінювали свої емоції від отриманих повідомлень за семибальною шкалою. Оцінка проводилась лише на негативну експресію: розчарування, огиду, гнів.
З'ясувалося, що користувачі насправді оцінили повідомлення з крапками та окремими словами як більш емоційно насичені у порівнянні з звичайними. Цікаво, що повідомлення-слова учасники оцінили як трохи більш експресивні в порівнянні з повідомленнями з крапками.
У третьому експерименті, в якому брали участь 78 студентів, ті ж тексти передавалися їм не як окремі повідомлення, а в один рядок, без розділових знаків. Такі повідомлення читачі не сприйняли як особливо емоційні.
Психологи припустили: оскільки в усному спілкуванні люди очікують від співрозмовника осмислену, а не випадкову мову, те ж саме вони переносять на текстові повідомлення. Це зрозуміло, адже в письмовій мові складніше виразити і зрозуміти емоції опонента. Крапка або окреме повідомлення сприймається читачами як драматична пауза, що імітує експресію.