Тюменська лінгвістка проаналізувала метафори, пов'язані зі зброєю.

У будь-якій класифікації метафор виділяється як обов'язковий розряд «зброя» (озброєння). Зброя як різного роду засоби, пристрої, призначені для нападу або захисту та використовувані людиною починаючи з давніх часів, – один з найважливіших елементів культури.

Стаття «Реалізація когнітивної моделі «людина – зброя» в російських поетичних текстах (на матеріалі словників образів)» Єлена Купчик вийшла в журналі «Питання лексикографії».

Словники поетичних образів – важливі джерела інформації про метафоричні відповідності, що існують у російській літературі протягом її розвитку.

Як такі джерела дослідник використала «Словник поетичних образів» Н.В. Павлович та «Словник мови поезії» Н.Н. Іванової та О.Є. Іванової.

Провівши аналіз словників, вчений зробила висновок, що за допомогою численних метафор зброї в російських художніх текстах старого та нового часу отримує осмислення практично вся людина: її особистість, частини тіла, органи, дії, почуття, емоції, душевні стани, думки.

Найбільш детально представлено обличчя людини, перш за все очі, які є не лише помітною деталлю зовнішнього вигляду, але й важливим джерелом інформації про внутрішній світ людини. Модель «очі – зброя» має найбільш об'ємну область джерела, до якої включаються численні види зброї та боєприпасів: стріли, лук, мечі, саблі, шпаги, кулі, гвинтівки, порох.

Елементи зовнішнього вигляду людини зіставляються зі зброєю різного виду за ознаками гостроти, форми, кольору, швидкості переміщення, вражаючої дії. Внутрішній світ людини також представлений зіставленнями з різноманітною зброєю, загальною ознакою зіставлення є вражаюча дія.

Найбільш традиційні та поширені образні паралелі з позначеннями метальної, колючої та ріжучої зброї, перш за все стріл, а також мечів, списів і таких частин холодної зброї, як лезо: з ними зіставляються як реалії зовнішньої людини, так і прояви її внутрішнього світу.

Уподібнення людини зброї використовується при зверненні до найрізноманітніших ситуацій, в яких людина вступає в конфронтацію, завдає та отримує рани, здобуває перемоги та потерпає поразки.

Так почуття, що виникають у людини при обуренні, високій ступені незадоволення чимось, отримують втілення в зіставленні з потужною зброєю – наприклад, у традиційних метафорах меч гніву, меч злоби. Традиційне осмислення гніву як вогню, відображене в текстах багатьох поетів (Г. Державіна, П. Вяземського, В. Майкова, В. Петрова), робить можливими його зіставлення з відповідним видом зброї: яскравий вибух злоби (М. Волошин), тараном – обгоріле колоду гніву (В. Хлібников).

Реалізації метафоричної моделі «людина – зброя» мають широку сферу використання: описують зовнішність людини, її рухи, особливості характеру, настрою, стану, почуттів, ставлення до людей.