У бонобо виявили «модель психіки», що раніше вважалася притаманною лише людині.

Теорія психічного, модель психіки, або теорія розуму — уявлення індивіда про стан психіки інших осіб. Простими словами, це вміння «читати думки»: розуміти, що оточуючі знають, чого не знають, про що думають або що відчувають. Завдяки цьому люди вміють брехати, співчувати, домовлятися та допомагати. Якщо людина бачить сумного друга, вона розуміє, що йому потрібна підтримка — це і є теорія психічного в дії.

Довгий час приматологи сперечалися, чи є така здатність у наших найближчих родичів — людиноподібних мавп. Вчені помітили, що в природі шимпанзе і бонобо поводяться так, ніби розуміють, що знають чи не знають їхні родичі. Наприклад, якщо одна мавпа бачить змію, а інша — ні, перша починає кричати, щоб попередити другу. Це виглядало як усвідомлене діяння: «Він не бачить небезпеки — треба повідомити!»

Коли вчені досліджували людиноподібних мавп у лабораторіях, результати були неоднозначними. Одні й ті ж піддослідні тварини іноді «читали» думки партнерів, іноді — ні. Деякі спеціалісти припустили, що шимпанзе і бонобо все ж не здатні розуміти думки своїх товаришів, а «крики-попередження» мавп — це або просте копіювання поведінки, або реакція на страх.

Американські приматологи Люк Таунроу (Luke Townrow) і Кристофер Крупенье (Christopher Krupenye) з Університету Джонса Хопкінса намагалися остаточно з’ясувати, чи можуть бонобо свідомо змінювати свою поведінку, щоб виправити незнання партнера. Для цього вчені придумали просту, але дієву гру за участю людини та трьох самців бонобо з дослідницького центру Ape Initiative (штат Айова). Висновки наукової роботи представлені у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

Перед мавпою і людиною ставили три перевернуті пластикові стакани. Вчений ховав виноград під одним із стаканів, але так, щоб людина-партнер або бачила (через прозорий екран), куди кладуть ласощі, або ні (перед людиною ставили непрозорий екран). Після того, як виноград ховали, бар’єр прибирали. При цьому бонобо завжди знали, де знаходиться делікатес.

Якщо людина знала, під яким із стаканчиків лежить їжа, вона віддавала її бонобо. На думку дослідників, така поведінка мало мотивувати мавп допомогти. Коли ж людина не бачила стаканчик з ласощами, вона витримувала приблизно п’ять секунд, перш ніж почати пошук «правильного варіанту», і промовляла: «Хм, де ж їжа?» В цей час дослідники фіксували, як часто і як швидко бонобо вказували на стаканчик з ласощами.

Вчені провели експеримент 24 рази для кожної ситуації: коли людина бачила, куди сховали виноград, і коли не бачила. Виявилося, якщо людина не знала, де їжа, бонобо швидше показували на потрібний стакан — в середньому на 1,5 секунди раніше людини. І робили це на 20 відсотків частіше, ніж коли партнер спостерігав за процесом.

Різниця в 1,5 секунди здається невеликою, але в умовах експерименту вона значна. Це пояснює, що бонобо не просто випадково «тикали» в стакани, а свідомо вибирали момент для допомоги. Крім того, різниця в частоті підказок свідчить про те, що бонобо активніше включалися, коли усвідомлювали: людині дійсно потрібна інформація.

Вперше в лабораторії приматологам вдалося довести, що людиноподібні мавпи не лише помічають незнання партнера, але й цілеспрямовано допомагають його усунути. Автори дослідження припустили, що бонобо мають зачатки моделі психіки, яку раніше фіксували лише у людей.

Слід зазначити, що тварини, які брали участь в експерименті, виросли серед людей, тому їхні навички спілкування могли розвинутися сильніше, ніж у диких родичів. Таунроу і Крупенье найближчим часом планують перевірити, чи використовують бонобо ці здібності в природному середовищі.

Крупенье пояснив: якщо три людиноподібні мавпи продемонстрували такий навик в експерименті, цілком ймовірно, що ця здатність закладена в їхній біології. Значить, найближчий спільний предок людини, шимпанзе та бонобо, який жив приблизно шість-вісім мільйонів років тому, також міг ним володіти. Уміння «читати» думки, ймовірно, допомагало кооперуватися, ділитися інформацією та діяти спільно. Можливо, саме це дало Homo sapiens еволюційну перевагу.