euro-pravda.org.ua

Вчені проаналізували, як шлюб впливає на депресію.

Депресія — одне з найпоширеніших розладів психічного здоров'я, яке торкається приблизно 280 мільйонів людей у світі. Особи з депресивним розладом страждають від анедонії, втрати енергії та зниження працездатності. На розвиток цього розладу впливають численні фактори, зокрема сімейний стан.
Исследования показали, как брак сказывается на уровне депрессии.

На відміну від знайомих кожній людині негативних емоцій і поганого настрою, які з часом проходять, депресія охоплює всі сфери життя, має тривалий перебіг і може призвести до самогубства. Вважається, що ризик виникнення цього розладу може знизити шлюб, проте більшість попередніх досліджень зосереджувалися на самотніх людей із західних країн.

Нещодавно міжнародна команда вчених під керівництвом Кефенга Лі (Kefeng Li) з Політехнічного інституту Макао (Китай) проаналізувала дані понад 100 тисяч людей зі США, Великої Британії, Мексики, Ірландії, Південної Кореї, Китаю та Індонезії і зробила висновок: люди, які не перебувають у шлюбі, на 80 відсотків більш схильні до розвитку депресивних симптомів у порівнянні з тими, хто одружений/заміжня.

Примітно, що у розлучених або тих, хто живе окремо, ризик розвитку депресії становив 99 відсотків, а у вдівців – на 64 відсотки вище, ніж у тих, хто перебуває в шлюбі. Крім того, у незаміжніх і неодружених жителів західних країн ймовірність виникнення депресивних симптомів була вищою, ніж у тих, хто живе в Китаї, Індонезії та Південній Кореї.

Результати дослідження опубліковані в журналі Nature Human Behaviour.

Зокрема, проаналізувавши дані понад 5 000 учасників Ірландського лонгитюдного дослідження з проблем старіння (TILDA), включаючи 555 осіб з депресивними симптомами, вчені виявили, що люди, які не перебувають у шлюбі, вдвічі частіше повідомляли про наявність депресивних симптомів у порівнянні з тими, хто одружений або заміжня. Схожа ситуація спостерігалася у Великій Британії. Таким чином, зв’язок між самотністю (особливо після розлучення та роздільного проживання) і депресією виявився сильнішим у західних країнах, а найбільший ризик розвитку недуги спостерігався у неодружених чоловіків з вищою освітою.

Частота вживання алкоголю та тютюну також вплинула на розвиток депресивних симптомів: у неодружених ірландців ризик виникнення депресії значно зростав, якщо вони вживали алкогольні напої більше двох-трьох разів на місяць. А от у Китаї, Південній Кореї та Мексиці ці фактори лише частково пояснили підвищену ймовірність розвитку душевного недугу (у людей, які перебувають у шлюбі).

Таким чином, зв’язок між сімейним станом і депресією в різних країнах пояснили культурними та соціальними відмінностями (включаючи ставлення до шлюбу, вираження емоцій і підтримку оточуючих). Однак необхідні подальші дослідження, щоб зрозуміти, який саме вплив ці відмінності мають на ризик розвитку розладу та тяжкість симптомів.

Автори наукової роботи також припустили, що нижчі показники депресії у людей у шлюбі пов’язані з позитивним впливом партнерів на добробут одне одного (як соціально, так і економічно). Проте, хоча команда врахувала вік, стать, освіту та інші аспекти життя учасників, у наукової роботи є важливе обмеження: на розвиток депресії також впливають генетичні фактори, врахування яких у дослідженнях такого типу є складним.

Результати не означають, що всім терміново потрібно одружитися або вийти заміж. Проте вони свідчать про важливе значення відносин для психічного здоров'я. Судячи з того, що в різних культурах глибина «депресивності» безбрачних різниться, не виключено, що знизити ризик розвитку депресії у людей, які не в шлюбі, можна, налагодивши та зміцнивши інші типи соціальних зв'язків.