У метеоритах виявили дві абсолютно різні історії Марса.

На Землі насправді вже зібрана багата колекція зразків марсіанського ґрунту, і їх не довелося транспортувати: вони прилетіли самі. Це метеорити — фрагменти марсіанських порід, які відкололися від Червоної планети, коли на неї падали астероїди. Якийсь час ці вибиті сильним ударом в космос камені блукали по міжпланетному простору, а потім опинялися притягнутими Землею.

Науці відомо кілька сотень таких упавших на нашу планету частинок Марса. Те, що це саме марсіанські метеорити, визначають за унікальними співвідношеннями ізотопів різних хімічних елементів, які прослідковуються як у них, так і в марсіанському середовищі, вже досить добре вивченому з допомогою космічних апаратів.

Геологи вміють за структурою та складом породи визначати, як, коли, за яких обставин і в яких умовах ця порода утворилася. Камені для них — історичні документи, а камені з Марса, відповідно, дають можливість зазирнути в минуле іншої планети. В цілому вчені дійшли висновку, що все почалося так, як і можна припустити: незабаром після формування Марса як такого трохи більше чотирьох з половиною мільярдів років тому планета почала поступово охолоджуватися, і в ній спочатку загальна суміш речовини розділилася на ядро, мантію та кору. Але коли саме це сталося і що було далі — не зовсім зрозуміло.

Своїми сумнівами з цього приводу поділилися космохіміки з Ліверморської національної лабораторії імені Лоуренса (США) в статті для видання Proceedings of the National Academy of Sciences. Вони спробували прояснити картину еволюції Марса за метеоритами трьох типів, які складають 95 відсотків усіх відомих марсіанських метеоритів: шерготити, нахліти та шассиніти. Усі вони отримали назви на честь самого першого виявленого зразка свого типу. Шерготі впав біля однойменного місця в Індії в 1865 році. Метеорит Нахла знайшли в Єгипті в 1911 році. До речі, це був перший метеорит, в якому розпізнали марсіанське походження. Шассині впав у Франції в 1815 році.

Дослідники пояснили, що шерготити — базальтові породи, а інші два типи — кумулятивні. По суті, це одна й та ж речовина, «приготовлена» по-різному. Базальти — це магма, яка швидко застигла. Але буває, що вона охолоджується повільно і поступово. Тоді в ній спочатку одне речовина кристалізується і випадає в осад, потім інше кристалізується і осідає зверху і так далі. Виходить багатошарова порода, і її називають кумулятивною.

У всіх цих марсіанських каменях прослідковуються дуже своєрідні співвідношення ізотопів різних елементів, і за ними вимальовується картина того, як справи мали не лише в момент формування породи, а й до цього. Але за шерготитами картина виходить одна, а за нахлітами та шассиніти — зовсім інша.

За базальтами виходить, що після первинного формування своєї основної внутрішньої структури приблизно чотири з половиною мільярди років тому Марс в цілому заспокоївся, і довгі мільярди років в ньому не відбувалося ні перемішування мантії, ні руху плит — панувала практично повна геологічна тиша. А от кумулятивні марсіанські метеорити складаються з таких вихідних матеріалів, які не могли утворитися в «тиші» і свідчать про очевидну тривалу геологічну активність Марса. Як кажуть вчені, шерготити роблять Марс більше схожим на Місяць, а інші метеорити — на Землю.

Дослідники сподіваються, що цей спір допоможе вирішити марсохід Perseverance: у процесі переміщення по кратеру Єзеро він заповнив ґрунтом вже більше двох десятків капсул, і зараз у NASA працюють над проблемою їх доставки на Землю. Планетологи тим часом уважно розглядають знімки, які надсилає марсохід, і за виглядом деяких просвердлених ним порід підозрюють в них саме магматичне походження.