В Росії зменшилась нерівність у заробітній платі.

Результати опубліковані в Журналі Нової економічної асоціації. Росію традиційно вважали країною з високим рівнем нерівності зарплат, однак це було справедливо для рубежу 1990–2000-х років. Наразі Росію можна впевнено віднести до країн з помірним рівнем нерівності. При цьому, на відміну від розвинених країн, де спостерігається тенденція зростання розриву між багатими та бідними, в Росії нерівність продовжує зменшуватися.

Для оцінки рівня зарплатної нерівності та виявлення факторів, які вплинули на її зменшення, авторка дослідила дані двох великих досліджень: «Російського моніторингу економічного становища та здоров'я населення» (РМЕЗ) НІУ ВШЕ і «Вибіркового спостереження доходів населення та участі в соціальних програмах» (ВНДН) Росстату. Дані про заробітки за наймом були приведені до рівня 2005 року, щоб точніше відобразити реальний ріст доходів. Потім була побудована модель для оцінки внеску різних факторів у зменшення нерівності: збільшення мінімального розміру оплати праці (МРОТ), наявність вищої освіти, регіон проживання та інші. Розглядалися три часові періоди: 2005–2010, 2010–2019 та 2019–2023 роки.

Для оцінки нерівності та оцінки розшарування в суспільстві використовується індекс Джіні. Його значення варіюється від нуля до одного. Чим вищий цей показник, тим більша частка доходів сконцентрована в руках вузького прошарку людей. З 2005 по 2023 рік в Росії індекс Джіні за зарплатами знизився майже на 40 відсотків — з 0,48 до 0,30.

Як показав аналіз, одним із головних факторів зменшення нерівності в оплаті праці стало освіта. Парадоксально, але на першому розглянутому етапі, у 2005–2010 роках, наявність вищої освіти менше впливала на доходи. Як зазначає авторка, освіта неоднозначно впливає на рівень нерівності. З одного боку, люди з затребуваною вищою освітою частіше отримують і вищу зарплату. З іншого, якщо на ринку кількість людей з вищою освітою перевищує попит на них з боку роботодавців, грошова віддача від освіти зменшується.

За весь розглянутий період внесок вищої освіти у зменшення індексу Джіні становив майже чотири процентних пункти. «У різного освіти — різна віддача, і вона може змінюватися нерівномірно. Якщо зростає віддача від вищої освіти, то нерівність, ймовірно, збільшується. Інша справа, якщо зростає віддача від середньої професійної освіти. Приблизно це відбувається у нас в останні роки: ріст промисловості викликає попит на кваліфікованих працівників, пропозиція таких працівників недостатня, їх зарплати зростають, що також знижує нерівність», — коментує доцент факультету економічних наук ВШЕ Анна Лук'янова.

Суттєвий внесок зробило й збільшення мінімального розміру оплати праці. За 18 років його внесок у зменшення індексу Джіні становив приблизно один процентний пункт. Крім того, значний вплив на загальне зменшення нерівності справило економічне зближення регіонів. У першому періоді розрив у доходах жителів столиць та інших регіонів був значно більш вираженим. Збільшення зарплат у регіонах дозволило виграти ще майже два пункти в індексі нерівності. Свій внесок внесли й інші фактори: галузеві премії, зменшення розриву в зарплаті між чоловіками та жінками.

На останньому етапі, з 2019 по 2023 рік, спостерігається зміна в тренді. Темпи зменшення нерівності в оплаті праці сповільнилися, а ефект віддачі від освіти змінився. Тепер освіта знову почала збільшувати нерівність, оскільки все більше працівників займають високооплачувані посади, що вимагають сучасних знань. Розрив у зарплаті між чоловіками та жінками скорочувався до 2019 року, але потім цей прогрес був втрачений. Наразі ключову роль у зменшенні нерівності відіграють демографічні зміни та ріст зарплат у промисловості: з 2019 по 2023 рік внесок зростання галузевих доходів у зменшення індексу Джіні становив майже один процентний пункт.

«Росія має середній за міжнародними мірками рівень нерівності за оплатою праці, особливо з урахуванням неоднорідності території. Той сплеск нерівності, яким супроводжувався перехід до ринкової економіки, вже в значній мірі подоланий. До того ж нерівність на ринку праці — це не все, адже є ще нерівність за доходами від власності, капіталу, — зазначає доцент факультету економічних наук ВШЕ Анна Лук'янова. — Нерівність на ринку праці не є абсолютним злом, вона відіграє й позитивну роль. Вона може створювати стимули до наполегливої праці, інвестування в людський капітал, трудової мобільності, кар'єрного зростання. Для подальшого поліпшення ситуації слід діяти обережно та точково, фокусуючись на ключових розривах».