Аналіз марсіанського метеорита встановив, коли на Червоній планеті існувала рідка вода.
Лафайет сповитий таємницями: у 1931 році метеорит було виявлено у запасниках Університету Пердью (США), але більше про знахідку нічого не відомо. Сам фрагмент, однак, містить важливу інформацію про минуле Червоної планети і входить до групи так званих нахлітів — вулканічних порід, які утворилися на Марсі приблизно 1,3-1,4 мільярда років тому і були викинуті в космічний простір внаслідок удару астероїда (близько 10,7 мільйона років тому).
Метеорити, безпосередньо пов'язані з Марсом, зустрічаються рідко і дозволяють вченим більше дізнатися про минуле і геологію сусідньої планети. Факт, що цей фрагмент марсіанських порід колись контактував з водою, давно відомий, однак точний часовий проміжок вдалося встановити лише зараз. Нагадаємо, метеорити марсіанського походження визначають за співвідношенням ізотопів, унікальному для кожної планети Сонячної системи (за винятком Землі та Місяця, оскільки остання формувалася з земного матеріалу).
Результати дослідження, опублікованого в журналі Geochemical Perspectives Letters, показали, що марсіанські гірські породи контактували з водою близько 742 мільйонів років тому (з точністю до ±15 мільйонів років). Це найточніша на сьогоднішній день оцінка часу, коли на поверхні Червоної планети була рідка вода в значних обсягах.
Оскільки традиційні методи виявилися недостатньо точними, команда вчених з Університету Альберти (Канада) та Університету Глазго (Великобританія) застосувала вдосконалений метод 40Ar/39Ar-датування, який вимірює співвідношення ізотопів аргону, що дозволяє визначити час формування мінералу.
З його допомогою вчені точно датували іддінгіт всередині Лафайета — червонувато-коричневу суміш силікатів, яка виникає в результаті взаємодії гірських порід з рідкою водою. Результати показали, що рідка вода була на марсіанській поверхні приблизно 742 мільйони років тому. Це означає, що водна активність на Червоній планеті не пов'язана з первісним формуванням гірських порід або відомими ударними подіями, як вважалося раніше.
Автори наукової роботи також припустили, що причиною наявності рідкої води могла бути вулканічна активність: тепло від цих геологічних процесів, ймовірно, розтопило місцеву вічну мерзлоту, створюючи тим самим короткочасні умови для хімічної взаємодії рідкої води з гірськими породами.
Такі локалізовані гідрологічні цикли на Марсі в амазонський період (геологічний період, що характеризується холодними та сухими умовами, який почався близько 2,9 мільярда років тому і триває до тепер) траплялися рідко, але не були винятковими.
Таким чином, результати дослідження мають важливе значення для розуміння геологічної та кліматичної історії Марса, а також підтримують ідею, що планета все ще може бути геологічно активною, оскільки під її поверхнею можуть існувати джерела тепла, здатні створювати умови, придатні для рідкої води.