Астронавтам запропонували подорожувати до Марса та Венери на астероїдах.

Захист членів екіпажу від космічного випромінювання — одне з найскладніших завдань, яке потрібно вирішити, перш ніж вчені надішлють людей у тривалу пілотовану космічну місію. Загрозу для здоров’я людини в космосі становлять так звані космічні радіаційні бурі (сонячні протонні події, solar particle events), які викликані потужними спалахами та викидами плазми на Сонці, а також галактичні космічні промені (galactic cosmic rays) — частинки високих енергій, які надходять на Землю з Галактики.

Фахівці давно вивчають вплив радіації на наш організм і зазначають її згубний вплив на центральну нервову систему. Так, Френсіс Кучинотта (Francis Cucinotta), науковий керівник програми NASA з дослідження впливу радіації на людину, у одному з своїх досліджень писав, що під час космічного польоту ризики завдання шкоди здоров'ю подвоюються і навіть утраюються. Наприклад, відбуваються зміни когнітивних функцій, включаючи погіршення короткочасної пам'яті, зниження рухових функцій та поведінкові зміни, які можуть вплинути на працездатність людини.

Проте, варто зазначити, що цілий ряд вчених дотримується іншої точки зору, а російські дослідники в одній з робіт навіть розповіли про покращення когнітивних можливостей тварин після опромінення, еквівалентного космічній радіації.

На сьогодні єдиний спосіб захисту від радіації в космосі — екранування. Спеціальні екрани дозволяють знизити потенційно небезпечні для здоров'я рівні випромінювання до безпечних.

У 2011 році таку шторку-екран товщиною до 10 сантиметрів встановили вздовж зовнішньої стінки однієї з кают російського сегмента МКС. За запевненнями вітчизняних експертів, технологія може зменшити вплив радіації на організм на 20-60 відсотків.

Проте у випадку установки екранів на космічні кораблі, призначені для далеких польотів, бюджет місії суттєво зросте, що може відлякати потенційних інвесторів і спонсорів. Тому деякі дослідники шукають альтернативні варіанти вирішення проблеми радіації.

Одну з таких ідей запропонували два українських астрономи Арсеній Кас'янчук і Володимир Рішетник з КНУ імені Тараса Шевченка. Їхня альтернатива — подорож усередині астероїда, про що дослідники розповіли в статті, опублікованій на сайті електронного архіву препринтів arXiv.org. Деякі астероїди досить багаті силікатами, які ефективно поглинають частинки космічних променів і сонячного вітру.

Автори роботи вивчили орбіти 35 тисяч околоземних астероїдів, щоб з’ясувати, чи можна використати будь-який з них для міжпланетних польотів до 2120 року. Зокрема, шукали астероїди, які можуть послідовно наближатися до Землі, Марса і Венери. Причому об'єкти повинні бути досить великими, щоб космічний апарат з людьми на борту міг легко сісти на них, а потім відлетіти.

В результаті астрономи склали список з 120 астероїдів, деякі з них регулярно пролітають повз планети (Земля — Марс, Марс — Земля, Земля — Венера, Венера — Земля, Марс — Венера, Венера — Марс) раз на два-три роки, а інші — лише раз на століття. У цьому списку є два об'єкти, які послідовно наближаються до трьох планет, та 10 з кількома послідовними парними наближеннями до планет протягом 100 років.

За задумом Кас'янчука і Рішетника, астронавти повинні вирушати в подорож на одному астероїді, а повертатися на другому, що пролітає в іншому напрямку. За розрахунками, час польоту до Марса або Венери в середньому складе до 180 днів.

«У чому перевага такого рішення — воно дасть можливість відвідати обидві планети за одну місію. Ми розрахували, що в 2079 році один астероїд спочатку наблизиться до Землі, потім до Венери, а після — до Марса. Такий шлях займе 230 днів. У 2080 році вже інший астероїд пролетить в зворотному напрямку, астронавти зможуть благополучно повернутися додому», — пояснив Рішетник.

З проектом українських астрономів не все так гладко. Є безліч недоліків, і не всі астероїди, обрані вченими, підходять для такого роду місії. Наприклад, щоб сісти на поверхню об'єкта, пілотам корабля потрібно буде вибрати астероїд, що пролітає на відповідній швидкості, що саме по собі є досить складним завданням.

Є астероїди, які летять зі швидкістю до 30 кілометрів на секунду, а є такі, що пролітають зі швидкістю два кілометри на секунду. Якщо вибрати перший варіант, знадобиться «безумна кількість пального», що робить саму місію недоцільною.

Українські фахівці запропонували подорожувати всередині астероїда. Ще одна проблема: як пробурити в ньому тунель? Нічого подібного люди не робили. З технічної точки зору реалізувати таку ідею надзвичайно складно.

В будь-якому випадку проект, запропонований астрономами з України, навряд чи здійсненний. Принаймні, в нинішньому столітті.