Астрономи дослідили особливості Чумацького Шляху в порівнянні з іншими галактиками.

Чумацький Шлях — це сотні мільярдів зірок у гігантському «вихорі»: галактичні рукави закручуються навколо центру, де в порівняно незначному діаметрі орбіти Меркурія (приблизно 100 мільйонів кілометрів) розташована надмасивна чорна діра масою в чотири мільйони Сонць. Диск Галактики займає простір приблизно в сто тисяч світлових років або навіть більше, а в невеликому Рукаві Оріона, на відстані 26 тисяч світлових років від центру Галактики, знаходиться Сонячна система.

Спіральні галактики у Всесвіті складають переважну більшість — 60-70%. Саме тому астрономи звикли вважати, що Земля опинилася у найсередньостатистичнішому оточенні і в будь-якій іншій спіральній галактиці все приблизно так само, як у нас. Чумацький Шлях сприймали як «лабораторію» для вивчення того, що відбувається у Всесвіті. Тепер з'ясовується, що ми знаходимося у не зовсім звичайному місці.

Нещодавно астрофізики намагалися зрозуміти, як на галактики впливає те передбачуване гало, в яке вони повинні бути втиснуті, як перлини в раковину. Вважається, що це сфери так званої темної матерії, якої у Всесвіті в п’ять разів більше, ніж звичайної, зрозумілої нам і записаної в таблиці Менделєєва.

Саме невідома, прихована маса, за розрахунками, «утримує», тобто зберігає в цілісності, конструкцію практично всіх галактик. Без неї ці галактики розпалися б на розрізнене скупчення зірок. Імовірно, без темної матерії галактики взагалі не сформувалися б. Принаймні, так вважає більшість космологів.

Щоб розібратися з цим «кокон» темної матерії, вчені вирішили спостерігати за галактичними околицями, де скупчилися численні карликові галактики-супутники. У Чумацького Шляху їх нарахували більше 50. Найбільші «важать» мільярди Сонць і видимі неозброєним оком: це Великі та Малі Магелланові Хмари. Але є й такі, як Галактика Пегаса I або Касіопея III, у яких загальна маса всіх зірок – лише приблизно мільйон Сонць, а діаметр — близько тисячі світлових років.

У випадку з супутниками нашої Галактики примітно те, що майже всі вони — «мертві»: у них не народжуються нові зірки. Цей процес триває лише в Магелланових Хмарах і тільки тому, що вони всього останні пару мільярдів років супроводжують Чумацький Шлях. Існує думка, що процес зіркоутворення в галактиках-супутниках припиняється саме під впливом темної матерії.

Команда астрофізиків з США порівняла цю ситуацію навколо Чумацького Шляху з тим, що відбувається зі супутниками інших галактик. Вибрали 101 галактику, за масою та будовою схожі на нашу. В загальному підсумку у них нарахували 378 галактик-супутників. Своїми даними дослідники поділилися в трьох різних статтях для видання The Astrophysical Journal.

По-перше, вони з'ясували, що наші супутникові «не подаючі ознак життя» маленькі галактики абсолютно не є типовою ситуацією. У більшості «копій» Чумацького Шляху зірки успішно утворюються навіть у галактиках-супутниках масою в десятки мільйонів Сонць, тобто в досить малих.

По-друге, власники таких великих супутників, як наші Магелланові Хмари, загалом володіють значно більш численною колекцією «менших братів», ніж Чумацький Шлях.

І по-третє, на основі отриманої картини вчені запропонували змінити усталену модель формування галактик і того, як складається «доля» їх супутників: дія темної матерії в цьому процесі виявилася ще менш зрозумілою, ніж раніше.