Біологи пояснили, чому діти ткачиків по-різному допомагають батькам.

Орнітологи давно спостерігають за ткачиковими горобцями, які мешкають у центральних та північних частинах Південної Африки. Ці птахи живуть сімейними групами, що складаються з пари батьків, які розмножуються, та кількох підрослих пташенят. З минулих досліджень відомо, що вони допомагають вирощувати нових братів і сестер, які з'являються в гнізді. Причому більший внесок роблять помічниці-самки, а не самці.

Хоча вчені знали про подібне статеве розділення у Plocepasser mahali, залишалося незрозумілим, чому воно виникло. Відповісти на це питання намагалася міжнародна група фахівців у галузі екології та охорони природи, біології та зоології з Великобританії, Нідерландів, Ірландії та ПАР. Їхнє дослідження нещодавно опублікував журнал PLOS Biology.

Раніше вважалося, що самки, які довше самців залишаються у своїх сімейних групах, активніше беруть участь у вирощуванні наступних пташенят, оскільки це може забезпечити їм відповідну допомогу з боку родичів. Однак за підсумками останніх спостережень, які тривали більше 10 років і включали використання передових технологій для стеження за переміщеннями ткачикових горобців, вчені прийшли до іншого пояснення.

Виявилося, що самці, на відміну від самок, витрачають набагато більше часу на пошук можливостей для життя і розмноження в інших місцях, потенційно придатних для проживання. Іншими словами, синам ткачикових горобців бракує часу, щоб допомагати батькам у «сімейних справах».

Вчені вважають, що запропонована гіпотеза може пояснити аналогічні статеві відмінності, які існують і у інших соціальних видів. Таке розділення, що виникло, ймовірно, в процесі еволюції, дозволяє тваринам знаходити баланс між необхідністю вирощувати потомство в освоєних місцях і розширювати ареал проживання.

Раніше в іншому дослідженні з'ясувалося, що самки смутних дронго (Dicrurus adsimilis), ще одних представників загону горобцеподібних з Африки, навчилися «підписувати» свої яйця для боротьби з кукушками. Індивідуальний візерунок на шкаралупі дозволив їм визначати підклад і позбавлятися від чужого яйця більш ніж у 90 відсотках випадків.