Біологи підтвердили чутливість ракоподібних до болю.

У 2015 році дослідники помістили 40 крабів у окремі акваріуми та спостерігали за їхньою реакцією на зовнішні подразники. Кожні 10 секунд протягом двох хвилин тварини з експериментальної групи піддавалися впливу електричного струму. В результаті 16 з 20 крабів почали швидко рухатися в акваріумах, а четверо спробували втекти. У цей час їхні родичі з контрольної групи не зазнавали жодної загрози. Саме тоді дослідники вперше довели, що ракоподібні відчувають біль.

До цього вважалося, що у цих безхребетних просто немає ділянок мозку, відповідальних за реакцію на біль. В результаті їхня анатомія мозку суттєво відрізняється від такої у вищих тварин, навіть незважаючи на наявність важливих функціональних зон, що обробляють інформацію.

Точки над i розставили біологи зі Швеції та Португалії в статті, вийшовшій у журналі Biology. Команда провела унікальний експеримент, вимірявши та записавши активність мозку та центральної нервової системи берегового краба у відповідь на механічні та хімічні стимули за допомогою електрофізіологічного методу, аналогічного електроенцефалографії (ЕЕГ).

М’які тканини тварин — вусики, клешні та ходильні ноги — піддавали механічному тиску нитками фон Фрея (нейлонові мононити для діагностики чутливості), а також на них наносили оцтову кислоту в різних концентраціях.

В результаті вчені зафіксували підвищення активності в мозку ракоподібних як при нанесенні оцтової кислоти, так і при фізичному тиску на м’які тканини. Реакція вказує на наявність у тварин так званих ноцицепторів, відповідальних за сприйняття болю. Оскільки тіло краба може передавати больові сигнали в мозок, аналогічні механізми, ймовірно, присутні й у інших ракоподібних, таких як раки та креветки.

Дослідники зазначили, що механічні стимули викликали коротшу, але інтенсивну активність у мозку, тоді як реакція на оцтову кислоту тривала довше. При цьому вусики крабів реагували виключно на хімічні стимули.

Хоча чітка мозкова активність ракоподібних під час механічної та (або) хімічної стимуляції не означає, що ці тварини сприймають біль так само, як люди, відкриття важливе для розуміння їхньої здатності сприймати шкідливі подразники. Результати дослідження піднімають питання про поводження з ракоподібними в таких сферах, як харчова промисловість, наука та аквакультура.

Біологи дійшли висновку, що сприйнятливість крабів до болю повинна призвести до більш гуманного поводження. Вони закликали колег враховувати ці нові дані під час розробки нормативних актів і стандартів утримання ракоподібних. Досягти повного розуміння роботи ноцицепторів їм допоможуть подальші дослідження.

«Нам потрібно знайти менш болісні способи умертвлення ракоподібних, якщо ми хочемо й далі вживати їх у їжу, адже тепер є наукові докази того, що вони відчувають біль і реагують на неї», — підсумував один з авторів наукової роботи Лінн Снеддон (Lynne Sneddon).