Експеримент DART вказав на найкращий спосіб порятунку Землі від астероїда.
Двійна система астероїдів Дідім — Диморф для Землі не небезпечна: майже за три десятки років спостережень з моменту відкриття ця пара жодного разу не наближалася до Землі ближче, ніж на сім з невеликим мільйонів кілометрів. Це в 18 з лишком разів далі Місяця. Хоча формально потенційно небезпечним вважається все, що наближається до нас хоча б на сім з половиною мільйонів кілометрів і має розміри від 100-150 метрів.
Діаметри Дідіма і Диморфа — близько 800 і 170 метрів відповідно. Ці астероїди обертаються навколо Сонця. У найближчій до нього точці своєї орбіти (перигелій) вони майже досягають рівня орбіти Венери, а в найвіддаленішій (в афелії) виявляються набагато далі Марса.
NASA обрало систему для недавнього експерименту з баллістичних міркувань: параметри їх орбіти виявилися настільки зручними, що запущеному до них космічному апарату не потрібно багато «зусиль», щоб вийти на траєкторію зближення з ними.
Експеримент DART (Double Asteroid Redirection Test — «Тест зміни траєкторії подвійного астероїда») — успішно відбувся 26 вересня 2022 року. В якості мішені обрали менший об'єкт — Диморф: для нього зіткнення з 600-кілограмовим зондом означає більш помітні наслідки.
Результати тесту виявилися навіть «кращими», ніж сподівалися розробники апарата: вони покладалися в основному на саму силу удару, але додатково отримали вражаючу реактивну тягу від викиду речовини з поверхні. Більше того, астероїд навіть деформувався, змінив загальний вигляд: він виявився з розряду «куп щебеню» (rubble pile, на кшталт Рюгу і Бенну), тобто не монолітним тілом, а нагромадженням дрібних каменів, і від бомбардування всю цю купу струснуло.
Нещодавно міжнародна команда астрономів поділилася новими результатами спостережень за утвореним від удару шлейфом. У статті для журналу Nature Communications вони розповіли, що вигляд і напрямок поширення цього шлейфу в значній мірі обумовлені кривизною поверхні Диморфа, але головне — форма астероїда впливає на ефективність впливу: чим більш вигнута поверхня небесного тіла, тим менше воно «постраждає».
Для порівняння дослідники змоделювали результат точно такого ж удару об уявну «плоску стіну» замість округлого астероїда. Виявилося, що кривизна поверхні Диморфа знизила передачу імпульсу на 44 відсотки, тобто, по суті, ослабила його майже вдвічі.
Це призвело вчених до висновку, який стане в нагоді в разі появи в майбутньому небезпечного для людства астероїда: схоже, «невигідно» буде запускати до нього один ударник, навіть якщо він максимально важкий. Значно ефективніше, за розрахунками, замість цього атакувати брила кількома невеликими апаратами, які одночасно або один за одним будуть бити в різні точки поверхні. Вони зможуть спільно завдати удар такої ж сили, що і один масивний «імпактор», але отримати значно більше результатів.