Генетичні дослідження завершили суперечку щодо походження предків індоєвропейців.

Дослідження, в якому брали участь науковці Медичної школи Гарвардського університету, Південного федерального університету та інших закладів, було опубліковано в одному з найавторитетніших і найпрестижніших журналів Nature. Крім того, на основі цього проекту професор ЮФУ Олексій Кияшко опублікував статтю в Нижньоволзькому археологічному віснику.

Одним з ключових питань історії людства є проблема походження та розселення індоєвропейців. Це нагальне питання, дослідження якого триває сотні років. До сьогоднішнього дня відповідь на нього шукали фахівці в галузі лінгвістики та, в меншій мірі, археологи.

Порівняльне вивчення мов більшості європейських та частини азіатських народів вже на початку XIX століття встановило їх глибоке родство. Теорія про існування праіндоєвропейської мови стала загальноприйнятою. Виникли питання: «коли?», «де?» і «в кого?».

Методи математичної лінгвістики XX століття показали, що ця мова існувала близько шести тисяч років тому. Але пошуки її прабатьківщини та гіпотетичного «народу-носія» затягнулися до наших днів. Протягом двох століть у них брали участь тисячі філологів, істориків, археологів з різних країн світу. Аналізували усні та письмові традиції давно зниклих народів. Консультувались з географами, біологами, ґрунтознавцями щодо локалізації прабатьківщини індоєвропейців. Організовували розкопки та дослідження безлічі давніх поселень та поховань.

В результаті виникло десяток гіпотез і кілька основних теорій щодо індоєвропейської проблеми. Однією з них, досить розробленою, стала теорія проживання спільних предків у степах Причорномор'я та Прикаспію в мідно-кам'яну добу. Це були степняки-скотарі, представники «ямної культури», названої так через форму поховань у ямах під курганами, які мігрували на возах, запряжених волами. Лінгвістичних та археологічних аргументів було чимало, але, як зазвичай, основне підтвердження надали самі люди, точніше, їх рештки.

Щоб поставити крапку в цьому хвилюючому суспільство та вчених питанні, професор Гарварда Девід Райх, один з найвідоміших палеогенетиків у світі, почав шукати предків ямників. Райх та його колеги з Росії зібрали дані про геноми 428 древніх людей – представників ямної культури та людей, які жили до них і навколо них. Одним із учасників масштабного дослідження став професор Інституту історії та міжнародних відносин ЮФУ Олексій Кияшко.

«У нашому дослідженні особливості фізичного вигляду древніх степняків, скелети яких були знайдені в курганах півдня Росії археологами, вивчали антропологи. Датування решток радіовуглецевим методом уточнювали фізики в лабораторіях по всьому світу. Але остаточний вердикт винесли генетики Медичної школи Гарвардського університету, які визначили геном кожного померлого і порівняли його з колосальною багатотисячною базою генетичних даних древніх і сучасних індоєвропейських народів», – розповів д.і.н., професор кафедри археології та історії древнього світу ІІМО ЮФУ Олексій Кияшко.

Комплексний аналіз даних археології, лінгвістики та генетики показав, що індоєвропейська прамова вперше виникла близько 6400 років тому на трав'янистих рівнинах між Чорним та Каспійським морями, де проживали різноманітні племена. У цьому «плавильному котлі» змішалися рибалки, мисливці та збирачі з лісової та лісостепової зон Волги та Дону, а також землероби з передгір'їв Кавказу. Взаємодія різних генетичних ліній створила те, що автори дослідження називають Кавказько-Нижньоволзьким клином. Усі наступні індоєвропейські групи виводять своє походження з цієї змішаної популяції.

Участь Південного федерального університету представлено археолого-джерелознавчим аспектом. Таким чином, була створена основа для проривного дослідження. В результаті, завдяки зусиллям учених з різних країн світу, був досягнутий фундаментальний науковий прорив. Окрім цього, археологи ЮФУ отримали масу додаткової інформації щодо хронології, антропології та генетики донських курганних давностей. Як зазначають дослідники, для отримання таких даних в звичайному режимі науково-дослідних робіт знадобилися б значні фінансові та організаційні ресурси.