В космосі вже налічують понад сім тисяч підтверджених екзопланет. В основному нові світи виявляють, коли вони проходять «транзитом» по диску своєї зірки: світило трохи тьмяніє, і це дає інформацію не лише про наявність планети, але й про її розміри. Частота повторень потускніння свідчить про те, наскільки близько планета до свого сонця: чим частіше вона з'являється перед зіркою, тим ближче до неї розташована.
Особливий інтерес викликає феномен, який астрономи прозвали «гороховим стручком»: ціла колекція практично однакових кам'янистих планет в одній і тій же системі. Найяскравіший приклад — система TRAPPIST-1, в якій деякі з цих світів ще й знаходяться в потенційно придатній для життя зоні — там, де не надто жарко і не надто холодно, а саме так, як потрібно для існування води в рідкому стані.
Виникає питання, як сталося, що ці планети народилися настільки схожими одна на одну і чому тоді в нашій Сонячній системі таке різноманіття. Нещодавно команда астрономів із США, Австралії, Чилі та інших країн розповіла про ще один такий випадок: систему зірки HD 101581, розташовану на південному небі, приблизно за 42 світлових роки від нас.
Зірка за розмірами та масою приблизно на одну третину менша за Сонце, це оранжевий карлик з температурою близько 4600 кельвін, що на тисячу з лишком градусів менше, ніж у нашої жовтої карликової зірки. У статті (доступна на сервері препринтів Корнелльського університету) вчені повідомили, що біля цієї зірки точно спостерігають дві планети і підозрюють третю. Їх знайшли саме згаданим транзитним методом.
Усі три представляють собою ті самі «горошини в стручку»: кожна в діаметрі майже ідентична Землі, при цьому маса їх у 3,6, 4,2 і знову 3,6 разів більша за масу нашої планети. Тобто ці планети і за «вагою» практично однакові.
Примітно, що вони розташовані надзвичайно близько до батьківської зірки: перша HD 101581 b — менше ніж за сім мільйонів кілометрів від неї, друга HD 101581 c — в восьми з половиною мільйонах кілометрів, а непідтверджена третя — ненабагато далі. Вони встигають здійснити повний оберт навколо свого сонця за чотири з половиною, шість з невеликим і майже вісім земних днів відповідно. Для порівняння: Меркурій від Сонця віддалений приблизно на 58 мільйонів кілометрів, на річний оберт йому потрібно 88 земних днів.
Викликає цікавість те, що ці світи знаходяться так близько до своєї зірки — такі щільні, ніби спресовані. Наприклад, раніше Naked Science писав про розташовану поруч зі своїм світилом екзопланету, яка при розмірі в півтори Землі має масу в вісім Земель. Щодо неї висловлювали припущення, що це насправді, можна сказати, не зовсім планета, а лише залишки від неї тверде ядро, а всю її зовнішню газоподібну частину давно «здуло» зоряним вітром.
Зазначимо, що оранжевому власнику «планет-горошин» HD 101581, за оцінками, без малого сім мільярдів років, тобто він значно старший за Сонце, якому 4,6 мільярда років.