Друкарство та наслідування стали каталізаторами полювання на відьом.

У попередніх наукових працях активізацію процесів над відьмами в Європі пов'язували з ростом економічних труднощів, голодом та соціальною напруженістю на фоні неврожаїв, війн, епідемій чуми та сифілісу, які мали місце з кінця XV до середини XVII століття. Також збільшенню масштабів переслідувань сприяла передача справ про чаклунство з церковних судів у світські. Ці причини, зокрема, згадував історик-середньовічник Григорій Бакус у недавньому обширному інтерв'ю про полювання на відьом для Naked Science.

У новому дослідженні, присвяченому цьому похмурому відрізку європейської історії, група соціологів з Університету Чепмена та Єльського університету разом із колегами з Інституту Санта-Фе (США) розглянула інші тригери, що виходять за межі середовищних та економічних факторів. Статтю опублікував журнал Theory and Society.

Вчені припустили, що хвилю репресій щодо відьом могла запустити винахід друкарського верстата та початок книговидання в Європі. З появою друкарень ідеї про чаклунство, до того доступні досить вузькому колу осіб, на кшталт богословів та інквізиторів, почали швидше поширюватися серед широкої публіки.

Одне з сумно відомих видань того часу — трактат з демонології та про належні методи переслідування відьом «Молот відьом» (Malleus Maleficārum), написаний інквізитором-домініканцем Генріхом Крамером (латинізована версія імені — Генрикус Інститор).

Як зазначають автори дослідження, цей твір став одночасно теоретичним і практичним посібником, на який місцева влада почала спиратися для виявлення, допиту та переслідування підозрюваних у використанні чорної магії.

У пошуках підтверджень своєї версії американські вчені зібрали дані про час і місце видання «Молота відьом» та інших аналогічних текстів, а потім порівняли їх зі свідченнями про судові процеси по справах про чаклунство в 533 містах Центральної Європи з 1400 по 1679 рік. Аналіз показав, що вихід книг збігався з активізацією переслідувань.

Ще одним ключовим фактором дослідники вважають соціальні та торгові зв'язки між містами та тенденцію наслідувати один одного. Коли методи, описані в Malleus Maleficārum, застосовували в якому-небудь з міст, у сусідніх дізнавалися про це і часто повторювали досвід.

«Міста ж не приймали рішень [про переслідування] ізольовано. Вони бачили, як діють сусіди, і вчилися на цих прикладах. Поширення нових ідей про чаклунство з книг у поєднанні з судовою практикою сусідніх міст створило ідеальні умови для більш масових процесів щодо відьом», — пояснила одна з авторів статті Керіс Дотен-Сніткер (Kerice Doten-Snitker).