Копіювання дій оточуючих і ризик пов'язали з ушкодженням мозку.

Ризикована поведінка характерна для підлітків, а також для людей з певними неврологічними станами та захворюваннями. Зокрема, у класичних дослідженнях ризикованої поведінки вчені неодноразово виділяли дві області в мозку, які активуються під час оцінки ймовірності виграшу/програшу: острівна частка (lobus insularis) та дорсальна частина передньої поясної кори (cingularis anterior). Перша вважається відповідальною за відчуття емоцій і ряд інших функцій. Друга залучена до виконання таких когнітивних функцій, як прийняття рішень, емпатія та імпульсивність.

Щоб зрозуміти, чи впливає ушкодження цих ділянок головного мозку на здатність оцінювати ризики та враховувати думку оточуючих, автори нового дослідження, опублікованого у журналі PLOS Computational Biology, попросили учасників вибрати між двома лотереями — більш безпечною та більш ризикованою. В експерименті взяли участь 44 особи: 28 без ушкоджень мозку (контрольна група), 10 з ураженнями острівної частки та шість з ураженнями дорсальної частини передньої поясної кори.

В першій частині експерименту учасники вибирали самостійно і не бачили відповідей інших, а в другій їм перед вибором показували, яке рішення нібито прийняли два «інші гравці». Останні могли схилятися до безпечного або ризикованого варіанту або розходитися в думках (один — за безпечний, інший — за ризикований). Цей підхід дозволив зрозуміти, як люди поєднують власні переваги щодо ризику з соціальними підказками (вибором оточуючих).

Автори наукової роботи під керівництвом Марка Орлоффа (Mark A. Orloff) з Віргінського політехнічного інституту (США) створили математичну модель, яка одночасно враховує «раціональну» оцінку виграшу/програшу та «автоматичне» копіювання чужого вибору.

Результати показали, що при ушкодженнях мозку люди частіше копіювали рішення оточуючих, тоді як учасники контрольної групи поєднували власні переваги з спостережуваним рішенням «інших». При цьому люди з ушкодженнями острівної частки та дорсальної частини передньої поясної кори гірше дотримувалися стандартної економічної логіки, яка передбачає обчислення очікуваної цінності та ймовірності виграшу.

Більше того, коли учасники експерименту бачили, що вибрали «інші гравці», наприклад, більш безпечний варіант, вони просто копіювали рішення, а не аналізували ризики. Таку поведінку дослідники називають «швидкою когнітивною підказкою»: коли власні механізми оцінки ризику серйозно порушені, простіше «сліпо» слідувати за іншими.

Дослідники також зазначили, що отримані ними висновки стосуються не лише неврологічних пацієнтів: подібні «збої» в оцінці ризику та сильна залежність від чужої думки можуть виникати в найрізноманітніших ситуаціях. Наприклад, підлітки часто діють наосліп і легше піддаються тиску групи, а люди з певними психоневрологічними станами або захворюваннями, пов'язаними з когнітивними порушеннями, складніше обдумувати наслідки, тому діють «як усі».

Отже, в умовах невизначеності (при незнайомих, «нових» варіантах вибору, коли минулий досвід не працює), ймовірність покладатися на думку оточуючих зростає.

Результати нового дослідження допоможуть удосконалити методи реабілітації людей з травмами мозку та розробити більш ефективні програми профілактики ризикованої поведінки, орієнтовані на соціальне оточення.