Котячі види Panthera pardus відомі своїм одиночним та прихованим способом життя. Це ускладнює збір даних про їхню чисельність, місця проживання та поведінку, які необхідні працівникам природоохоронних служб.
Група дослідників з Великобританії, Німеччини та Танзанії вирішила перевірити, чи може біоакустика допомогти у розпізнаванні окремих леопардів та оцінці розмірів їхньої популяції. Раніше цю техніку, основану на аналізі звукових сигналів тварин, застосовували переважно під час вивчення птахів та морських видів.
Тихий, низькочастотний рик, що нагадує одночасно кашель та скрегіт пилки по деревині, — найхарактерніший звук, який видають леопарди. Він може розноситися на відстань не менше кілометра і служить переважно для приваблення партнерів для спарювання та позначення своїх прав на територію.
В експерименті, проведеному в Національному парку Ньерере в Танзанії, вчені прикріпили до дерев уздовж доріг і стежок 50 відеокамер з мікрофонами, щоб зафіксувати леопардів і малюнок плям на їхній шкурі, а також записати своєрідне ричання цих хижаків. За допомогою комплексу даних фахівці створили систему для аналізу структури вокалізацій леопардів та їх розпізнавання. Вона дозволила ідентифікувати диких котів з точністю до 93%.
Автори нової методики сподіваються, що її успішне тестування прокладе шлях для подальших досліджень, спрямованих на оцінку щільності популяції леопардів та вивчення різноманіття використаних ними вокалізацій.
Відкриття було представлено на щорічному зібранні Британського екологічного товариства в Ліверпулі, яке відбулося в грудні 2024 року. Статтю про дослідження планують опублікувати в журналі Remote Sensing in Ecology and Conservation. Разом із співробітниками університетів Ексетера та Оксфорда (Великобританія) внесок у наукову роботу зробили фахівці Франкфуртського зоологічного товариства (Німеччина), Інституту досліджень дикої природи Танзанії (TAWIRI), Управління національних парків Танзанії та благодійної природоохоронної організації Lion Landscapes.