Американські медики розповіли «детективну історію» про синдром Рапунцель.

Звіт про випадок з практики Массачусетської лікарні загального профілю (США) опублікував журнал New England Journal of Medicine. З нього випливає, що періодичні болі в животі у пацієнтки з'явилися приблизно за місяць до звернення в клініку. Спочатку вони турбували раз на кілька днів, але згодом стали частішими, до двох разів на добу. Також дівчину нудило і тричі блювало. Через такий стан вона пропускала школу, і батьки відвезли її в відділення невідкладної допомоги місцевої лікарні для обстеження.

У розмові з медиками пацієнтка описала біль як гостру, оцінивши її силу у вісім балів з 10 можливих. Після огляду, лабораторних досліджень та УЗД органів черевної порожнини і таза, яке не виявило жодних відхилень, дівчину відправили додому. Їй рекомендували приймати знеболюючі, засіб від виразки шлунка та ще один препарат від нудоти і блювоти.

Протягом наступного тижня болі в животі та нудота періодично повторювалися. Одноразовий прийом ібупрофену не допоміг — біль лише посилилася. В результаті дівчина вирішила більше його не використовувати. Інші прописані препарати вона приймати не стала.

Після одного з болісних нападів, який стався вночі, батьки знову відвезли її в «швидку», але вже в іншу лікарню. Лікарі повторили ультразвукове обстеження, взяли аналізи крові, перевірили на гонорею та хламідіоз, але знову не знайшли аномалій. Пацієнтку відправили додому з тими ж рекомендаціями, що й раніше — приймати протиблювотний, препарат від виразкової хвороби та знеболююче.

У Массачусетській лікарні загального профілю дівчина опинилася ще через тиждень, після того, як самопочуття продовжило погіршуватися. У день госпіталізації її вирвало п’ять разів, а напад болю не припинявся 15 хвилин.

Пацієнтку ще раз ретельно оглянули. Температура тіла не підвищувалася, тиск і пульс залишалися в нормі, живіт при пальпації був м’яким. Діареї не було. Медики повторили необхідні обстеження, доповнивши їх комп'ютерною томографією, але знову не побачили, що могло викликати біль.

Перебравши очевидні патології, включаючи запор, гастрит, затримку випорожнення шлунка через інфекцію, непереносимість лактози, хвороби жовчного міхура та панкреатит, лікарі взялися за більш рідкісні. Так в число «підозрюваних» потрапив трихобезоар — клубок з неперетравленого волосся в шлунково-кишковому тракті. На КТ-знімках подібні утворення можуть бути не відрізнити від їжі в шлунку.

В особливо рідкісних випадках скупчення волосся настільки велике, що його «хвіст» простягається в кишечник. Цей стан називають синдромом Рапунцель на честь казкової героїні, яка розпускала довге волосся.

Для перевірки версії провели езофагогастродуоденоскопію — візуальне обстеження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту за допомогою ендоскопа. В результаті у пацієнтки виявили трихобезоар завбільшки близько семи сантиметрів в ширину з «хвостом», який досягав тонкого кишечника. Волосся було видалено хірургічним шляхом за допомогою гастростомічної трубки.

Серед можливих причин трихобезоару — психічні розлади, пов’язані з вириванням, обкушуванням і поїданням власного волосся (трихотилломанія та трихофагія). Враховуючи це, дівчині рекомендували проконсультуватися з психіатром після відновлення і виписки з лікарні. Проте пацієнтка не з'явилася на прийом в рамках подальшого диспансерного лікування і повідомила лікарям, що має намір звернутися до гіпнотерапевта, якого порадили друзі. Про її подальшу долю не повідомляється.

Додамо, що описаний випадок синдрому Рапунцель — далеко не найекстремальніший. Про інший шокуючий приклад нещодавно розповіли російські медики. З жовтневої публікації в телеграм-каналі Мінздрава Новосибірської області стало відомо, що місцеві хірурги витягли з шлунка 19-річної пацієнтки трихобезоар розміром 35 х 10 х 8 сантиметрів і вагою понад два кілограми. Як з'ясували лікарі, до такого результату призвело поїдання дівчиною волосся протягом трьох років.