На Марсі виявили сліди хвиль у безлюдному озері.

При уважному «розгляді» Сонячної системи стає очевидно, що Марс просто зобов'язаний був мати океан у минулому: досить товстий шар льоду підозрюють всередині переважної більшості кам'янистих небесних тіл у зовнішній Сонячній системі, де, відповідно, холодно. При цьому Марс розташований хоч і на краю, але все ж всередині так званої зони потенційної обитаємності — на такій оптимальній відстані від Сонця, щоб вода не випарувалася, але й не замерзла повністю.

Чому Червоної планеті не пощастило — предмет численних досліджень. За однією з гіпотез, вона недостатньо масивна, щоб гравітацією довго утримувати на собі атмосферу та океан. Дослідники також припускають, що проблема в ядрі Марса, яке, можна сказати, майже не виробляє магнітного поля. Схоже, спочатку воно було досить сильним, але швидко зійшло практично на нуль. Отже, Червона планета швидко позбулася надійного невидимого щита від сонячної та галактичної радіації, яка почала активно бомбардувати атмосферу та «здувати» її в міжпланетний простір.

Проте залишається не зовсім зрозумілим, що стало головною причиною зникнення повноцінної марсіанської гідросфери. Існує версія, що величезна кількість води насправді не «улетіла», а, навпаки, занурилася в надра планети: молекули води «вбудувалися» в структуру мінералів і таким чином «законсервувалися».

Для прояснення цього питання планетологам, зокрема, потрібно розуміти, до яких пір тривало первісне водне багатство. Є впевненість, що приблизно чотири мільярди років тому Марс точно був оазисом, три з половиною мільярда років тому, ймовірно, — теж, а далі, ймовірно, почався занепад.

У недавній статті для видання Science Advances дослідники давнього марсіанського клімату з США, Франції та Великобританії пояснили, що сам факт первісної наявності багатого водою середовища на Марсі в цілому загальновизнаний. Але немає повного погодження щодо того, в якому вигляді вся ця марсіанська вода існувала: не виключено, що вона була покрита льодом.

Саме тому особливо цікаві недавні знахідки марсохода Curiosity. Нагадаємо, він з 2012 року об'їжджає край 154-кілометрового кратера Гейл неподалік від екватора планети. На отриманих від апарата знімках вчені розглянули вкрай незвичайні структури, які на вигляд схожі на щось багатошарове.

Насправді це рябь, яку створили вітер і вода: планетологи смоделювали її формування і виявили, що вітер колихав поверхню стоячого водоймища, і виникаючі хвилі поступово створили такі «візерунки» на дні.

Передбачається, що водойма була стоячою і мілкою — менше двох метрів у глибину. Оскільки в давні часи марсіанська атмосфера була досить щільною, для створення таких хвиль не вимагався якийсь особливо сильний вітер. Як підкреслили дослідники, в будь-якому випадку ця «рябь» підтверджує, що в далекому минулому на Марсі були саме відкриті, тобто не покриті льодом водойми.