Виявлено причину, чому пацієнти з афазією втрачають здатність говорити про минуле та майбутнє.

Результати дослідження опубліковані в журналі Aphasiology. Афазія — важке порушення мови, яке часто виникає після інсульту, внаслідок чого людина втрачає здатність говорити зв'язно. Зокрема, це може проявлятися в неправильному вживанні часових форм дієслова, тобто людині важко говорити про події в минулому чи майбутньому. Це може спричинити серйозні проблеми з повсякденною комунікацією.

Науковці з університетів Росії, Греції, Італії, США та Норвегії провели експеримент, щоб з'ясувати, чому виникають такі труднощі. Дослідники припустили, що порушення у вираженні категорії часу можуть бути пов'язані з двома різними процесами: кодуванням і вилученням. Під час кодування мовцем формується ідея часу: чи відбувається дія в минулому, теперішньому чи майбутньому.

При вилученні людина підбирає правильну форму слова для цього часової вказівки. Щоб визначити, як кожен з цих процесів впливає на мову, вчені провели експеримент, в якому брали участь люди з афазією, які говорять чотирма різними мовами: грецькою, російською, італійською та англійською. Ці мови були обрані не випадково: дієслівні форми, пов'язані з часом, структуровані в них по-різному. Це дає можливість дослідити, які особливості мови впливають на кодування та вилучення часових форм у пацієнтів з афазією.

Для діагностики вчені розробили два завдання на доповнення речень. У першому учасникам пропонувалося заповнити пропуски в реченнях, для чого потрібно було використовувати обидва процеси — і кодування, і вилучення. Випробувані повинні були завершити речення за зразком, враховуючи зміну часової форми дієслова. Наприклад: «Вчора садівник полив квіти. Завтра садівник… квіти». У другому завданні потрібно було доповнити речення без зміни часової форми дієслова. Випробуваний бачив фразу «полити рослини» і чув зразок «садівник зараз збирає гриби». Потім йому пропонували почати речення «садівник зараз…», яке слід було завершити фразою «поливати рослини» у правильній формі, тобто «поливає рослини».

Порівнюючи результати виконання кожного з цих завдань, дослідники могли виявити, на якому етапі — кодування чи вилучення — у випробуваних виникають основні труднощі.

Виявилося, що у більшості учасників спостерігаються порушення як у кодуванні, так і у вилученні часових форм, але ступінь вираженості цих порушень залежить від мови та конкретної особи. Наприклад, російськомовні та англомовні учасники частіше стикалися з труднощами в завданні на вилучення, тоді як у деяких носіїв грецької та італійської виникали труднощі вже на етапі кодування. Цікаво, що порушення у визначенні часу проявлялися вибірково: у одних пацієнтів більше страждало вказівка на минулий час, у інших — на майбутнє.

«Ці результати особливо важливі для розуміння того, що пацієнти з афазією можуть по-різному втрачати здатність виражати час залежно від особливостей мови, якою вони говорять, — пояснює один з авторів статті, науковий співробітник Центру мови та мозку НІУ ВШЕ Ольга Буйлова. — Тепер ми можемо точніше оцінити, які аспекти часу викликають у пацієнтів найбільші труднощі, і почати розробляти більш індивідуальні підходи до терапії».

Як зазначають дослідники, основні висновки роботи можуть мати і прикладне значення для нейрореабілітації. По-перше, за допомогою цього експериментального методу можна виявити причини, що лежать в основі труднощів з використанням часових форм дієслова. Це означає, що логопеди та нейропсихологи зможуть більш ретельно та ефективно працювати з пацієнтом над відновленням мови.

По-друге, робота допомагає зрозуміти, наскільки відмінності між мовами можуть впливати на симптоми афазії. Це важливо для створення стандартизованих тестів і методик, які враховували б специфіку рідної мови говорячого, і в кінцевому підсумку для більш точної та комплексної діагностики пацієнтів з афазією.