euro-pravda.org.ua

Покриття з графену та нікелю підвищить міцність компонентів для авіації та медицини.

Захисний шар з композиту на основі графену та нікелю підвищує міцність металевої поверхні, на яку він наноситься. До такого висновку дійшли вчені на основі комп'ютерного моделювання. Вони продемонстрували, що композитне покриття навіть невеликої товщини (один нанометр) робить металеву поверхню майже вдвічі міцнішою, а при товщині покриття п'ять нанометрів — у чотири рази. Проте пластичність металевої поверхні знижується зі збільшенням товщини покриття. Отримані результати дозволять створювати матеріали з регульованою міцністю та використовувати їх як покриття для металевих поверхонь деталей аерокосмічного, медичного та промислового призначення.
Графеново-никелевое покрытие увеличит прочность авиационных и медицинских деталей.

Результати дослідження, підтриманого грантом Президентської програми Російського наукового фонду (РНФ), опубліковані у журналі Surfaces and Interfaces.

Металеві поверхні деталей машин і приладів зношуються в процесі експлуатації. Для зменшення зносу їх можна покривати композитами на основі графену з металевими частинками (наприклад, алюмінію, нікелю та міді). Це покращує зносостійкість і корозійну стійкість металевих поверхонь, тому широко застосовується в електроніці, машинобудуванні та приладобудуванні. Однак важливо не лише захищати поверхню відповідальних деталей, але й зміцнювати її. Тому вчені прагнуть зрозуміти, яка товщина композиту буде оптимальною для ефективного зміцнення і захисту металевої поверхні приладів.

Дослідники з Інституту проблем надпластичності металів РАН (Уфа) створили математичну модель для дослідження властивостей композитів з графену та наночастинок нікелю. Спочатку наукова група змоделювала процес синтезу композиту, коли графен і наночастинки нікелю змішують і стискають при 727°С і тиску в чотири рази вищому за атмосферне. Ці умови були обрані, оскільки в більш ранніх роботах автори показали, що в такому режимі формується міцна композитна структура.

Далі вчені змоделювали нанесення композиту на поверхню нікелю. Автори обрали саме цей метал, оскільки він добре протистоїть корозії та окисленню киснем і за цими властивостями близький до титану, який широко використовується в техніці. Титан — вкрай дорогий метал, а нікель, хоч і дешевий, має в порівнянні з титаном низьку міцність. Тому, щоб нікель за міцністю міг конкурувати з титаном, вчені вирішили зміцнити його поверхню графеновим композитом.

Автори розглянули захисні шари різної товщини — від одного до 5,1 нанометра, — щоб зрозуміти, як саме цей параметр впливає на міцність і пластичність зразка. Композитні покриття товщиною більше 5,1 нанометра вчені не досліджували, припускаючи, що при подальшому збільшенні товщини міцність на розрив і пластичність змінюватимуться незначно. Таке припущення було зроблено, оскільки міцність нікелевої поверхні з товщиною покриття 5,1 нанометра була близька до міцності чистого композиту на основі графену та нікелю, тобто до максимально можливого значення.

Моделювання показало: чим товще композитне покриття, тим складніше зруйнувати зразок. Так, міцність поверхні нікелю з захисним шаром товщиною п’ять нанометрів на міцність на розрив була на 15 відсотків більшою, ніж у зразка з покриттям товщиною один нанометр. При цьому збільшення товщини покриття з одного до двох нанометрів призводило до зменшення пластичності на чотири відсотки. При більшій товщині пластичність практично не змінювалася. Завдяки такому композитному покриттю деталі машин — наприклад, газотурбінні двигуни — будуть міцнішими, а обшивка космічних кораблів — менш чутливою до зовнішніх впливів.

«Ми обрали таке покриття для нанесення на метали, тому що композит забезпечує деталям машин і приладів високу міцність і зносостійкість. Він також зможе захистити метали від подряпин і ударів. Усі ці результати багаторічної роботи зі створення композитів дозволять металевим поверхням менше зношуватися. В подальшому ми плануємо вивчати практичне застосування композитів з уже відомими нам властивостями», — розповідає керівник проєкту, підтриманого грантом РНФ, Юлія Баімова, доктор фізико-математичних наук, професор РАН, керівник молодіжної лабораторії «Фізика і механіка вуглецевих наноматеріалів» ІПСМ РАН.