Психологи з'ясували, що заважає зосередитися на увазі.

Пам'ять відіграє важливу роль у багатьох когнітивних процесах. Наприклад, вона важлива для навчання, а також допомагає мозку швидко орієнтуватися в незнайомих умовах. Передбачалося, що пам'ять автоматично визначає те, на чому людина зосередить свою увагу, однак характер цього зв'язку виявився іншим.

Психологи з Дослідницького інституту Ротмана в Торонто (Канада) та Університету Вісконсин в Мілуокі (США) виявили, що, хоча рухи очей визначаються також інформацією, яка витягується з довгострокової пам'яті, цю інформацію необхідно утримувати спеціальними зусиллями. Відповідну наукову статтю опублікував Journal of Experimental Psychology: Learning, Memory, and Cognition.

Автори дослідження провели експеримент, в якому взяли участь 26 студентів з Університету Вісконсин у Мілуокі. Вони пройшли через чотири етапи: кодування, тестування та кодування, регуляція пам'яті та візуального пошуку, тест на впізнавання.

На етапі кодування студенти запам'ятовували кілька пар «сцена — об'єкт», об'єктом яких могло бути обличчя або певний інструмент. Учасникам експерименту також пропонували знайти значимі асоціації між сценами та об'єктами, щоб краще їх запам'ятати. Наприклад, подумати, наскільки ймовірно зустріти конкретну людину в певному місці або як можна використовувати інструмент у заданій обстановці.

Етап тестування та кодування дозволив краще засвоїти інформацію. Учасникам надали можливість перевірити, наскільки знайдені асоціації допомогли їм запам'ятати пари «сцена — об'єкт», і показали відповідні зображення ще раз.

Далі дослідники вивчали увагу студентів, попросивши їх регулювати спогади одним із трьох способів. Перша група учасників дослідження повинна була згадати об'єкт, пов'язаний з тією чи іншою сценою (візуальний пошук), друга — не думати про нього (подавлення спогадів), а третя — замінити «правильний» об'єкт на об'єкт з іншої категорії, наприклад, обличчя на інструмент (заміна спогадів).

Після невеликої паузи студентам показували дисплей, на якому були зображені всі об'єкти з чорними точками. Їм потрібно було вільно дивитися на дисплей, поки не зникнуть усі точки, крім однієї. В цей момент дослідники фіксували рухи очей учасників експерименту, щоб зрозуміти, на який із об'єктів вони спрямовують увагу.

Ті студенти, які на третьому етапі дослідження повинні були згадати конкретний об'єкт, частіше фокусували увагу саме на ньому, хоча такої задачі не стояло. Учасники експерименту, яких просили замінити «потрібний» об'єкт об'єктом з іншої категорії, в основному дивилися на картинку, що зображає щось із «замінювальної» групи предметів. Але ті, хто подавляв спогади, затримували погляд на конкретному об'єкті зовсім ненадовго, швидко переключаючись на нове завдання.

Дослідники зробили висновок, по-перше, що зв'язок між увагою та пам'яттю неавтоматична і може регулюватися самою людиною, а по-друге — що асоціації, важливі для запам'ятовування інформації, не завжди корисні в подальшому.

«Іноді корисно контролювати звернення до спогадів. Уявіть, що ви концентруєтеся на складному письмовому завданні, і одне з слів у тексті раптом нагадує вам про подію з вашого особистого життя. Інформація, витягнута з довгострокової пам'яті, здатна захопити вашу увагу і завадити виконати поставлене завдання. У таких випадках важливо відсторонитися від виникаючих в голові образів, особливо якщо вони неприємні або травмуючі, як у випадку з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР)», — пояснили автори публікації.

Правда, учасники, які подавляли або замінювали спогади, потім гірше могли відтворити інформацію, яку запам'ятали на першому етапі експерименту. Дослідники припустили, що контроль витягання інформації може мати довгострокові наслідки для пам'яті.

Автори статті окремо зазначили, що не повністю вивчили, як індивідуальні відмінності пам'яті впливають на результати експерименту. Наприклад, комусь з учасників могло бути легше або важче контролювати запам'ятовування та відтворення інформації. У майбутніх дослідженнях, на думку вчених, варто звернути на це увагу.