Радіація «стерла» сліди можливого життя на Марсі.

Роботизовані апарати, що досліджують поверхню четвертої планети від Сонця, шукають ознаки життя, аналізуючи поверхневі породи. Дані, отримані за допомогою марсоходів Curiosity та Perseverance, дозволили більше дізнатися про умови, які панували на Червоній планеті в минулому, та про місця, де могли зберегтися біомаркери — індикатори існування життя.

Але є проблема: гірські породи та ґрунти на Землі захищені від впливу космічної радіації атмосферою та магнітним полем, тоді як Червона планета існує без їхнього захисту приблизно чотири мільярди років (марсіанська атмосфера в 160 разів менш щільна, ніж на Землі). Автори нового дослідження, опублікованого в журналі Astrobiology, прийшли до висновку, що тривале вплив космічних променів — високоенергетичних часток, які проникають у глибини марсіанського ґрунту, — могло призвести до прискореного руйнування органічних молекул.

Піддавши різні класи органічних молекул впливу гамма-випромінювання (аналог космічних променів) та вивчаючи їх поведінку як у чистому вигляді, так і в присутності солей натрію, калію та магнію в лабораторних умовах, дослідницька група під керівництвом Анайс Руссель (Anais Roussel) з Джорджтаунського університету (США) виявила, що такі ліпідні біомаркери, як гопани, стерани, алкани та жирні кислоти, можуть розпадатися набагато швидше, ніж вважалося раніше.

Зокрема, ліпідні сигнатури руйнувалися в 6-20 разів швидше, ніж амінокислоти, а при додаванні солей швидкість їх розпаду збільшувалася ще в кілька разів. Це означає, що навіть якщо на Марсі колись існувало життя (особливо в ділянках, багатих солями марсіанського ґрунту), то більша частина його слідів у поверхневих породах, ймовірно, була знищена задовго до наших спроб їх виявити.

Лабораторний експеримент також виявив утворення проміжних продуктів (таких як альдегіди та алкани) під час радіолізу жирних кислот. При цьому більш складні ліпіди або «випаровувалися» з матеріалу, розкладаючись на більш прості леткі сполуки, або перетворювалися в настільки складні структури, що стандартні аналітичні методи не змогли їх виявити.

Результати нового дослідження мають важливе значення для вибору місць посадки майбутніх марсіанських місій: шукати збережені сліди життя на Червоній планеті потрібно в місцях, менш підданих впливу радіації, наприклад, у лавових трубках, про що Naked Science розповідав раніше. Слід також подумати про способи захисту зразків марсіанського ґрунту від впливу випромінювання до їх повернення на Землю.