Розвиток атомної енергетики. Українці підтримують будівництво нових АЕС, так само як і європейці.

Рекордна підтримка населенням атомної енергетики, яку зафіксували останні соціологічні опитування – європейський та світовий тренд, на який вплинула війна та сумний досвід Німеччини, яка свого часу відмовилася від АЕС під впливом проросійського газового лобі та тепер намагається повернути втрачене. Докладніше – в матеріалі.

Опубліковане 2 жовтня дослідження групи "Рейтинг" показало, що розвиток атомної енергетики вважає необхідним майже 80% респондентів; лише 12% називають його скоріше непотрібним, 5% однозначно непотрібним.

Приблизно 80% опитаних позитивно оцінюють ініціативу добудови атомних блоків на Хмельницькій АЕС (41% – цілком позитивно, 36% скоріше позитивно). Проти такої ініціативи виступають лише 17%. Більше добудову енергоблоків підтримує молодь та жителі східних областей.

Таке одностайство в позитивному ставленні до атомної енергетики не є чимось винятковим. Поки це характерно для більшості розвинених країн світу і особливо Європи. А високий рівень підтримки з боку молоді свідчить про її обізнаність, можливо навіть інтуїтивну, в екологічних проблемах та перспективах.

Україна приєдналася до коаліції Powering Past Coal Alliance і пообіцяла відмовитися від використання вугілля (як мінімум, на державних ТЕС) до 2035 року. Чиновники обіцяють виконати це зобов’язання навіть незважаючи на війну. Поки майже всі теплові електростанції України пошкоджені або зруйновані. Частка в виробництві електроенергії ТЕС знизилася до 5%. Вкладати кошти в їх відновлення безглуздо, оскільки ЄС прагне досягти кліматичної нейтральності до 2050 року. Україна, яка до того часу вже приєднається до європейського співтовариства, в цьому немає сумнівів) буде змушена закрити всі енергостанції, що порушують стандарти.

Для Європи цифри 2035 і 2050 – своєрідні "екологічні коди", що встановлюють точні часові рамки базових етапів енергетичної декарбонізації. Всім зрозуміло, що жодні альтернативні джерела енергії не витягнуть систему стійкого енергозабезпечення перш за все в умовах масового розвитку електротранспорту, майнінгу, енергозатратних центрів виробництва, обробки даних тощо. Гарантовано це можна досягти завдяки збільшенню потужностей атомних електростанцій. Це великі довгострокові інвестиції, які завжди окупаються завдяки низькій вартості ядерної електроенергії.

Саме тому дослідження громадської думки в країнах Європи фіксують зростання підтримки АЕС, зокрема будівництва нових блоків. З моменту вторгнення Росії в Україну ця підтримка відчутно зросла.

За даними опитування 30 вересня 2024 року, наміри уряду Швейцарії будувати нові ядерні блоки підтримує 53% респондентів. Наразі Швейцарія має чотири реактори, які виробляють близько третини електроенергії.

Взимку цього року естонські соціологи з Kantar Emor показали, що 69% респондентів виступає за розгляд можливості будівництва в Естонії атомної електростанції, що є максимальним рівнем підтримки з моменту початку досліджень з 2019 року.

У Фінляндії, де діють шість реакторів, дослідницька група Finnish Energy, що представляє близько 260 фінських компаній у сфері ТЕК, у 2023 році констатувала, що підтримка ядерної енергетики, яка постійно вимірювалася з 1983 року, зараз є найвищою за всю історію дослідження. "За" виступає 68% населення.

Чехи, згідно з опитуванням компанії IBRS, висловили підтримку розвитку атомної енергетики на рівні 65%, і близько 93% людей у країні хочуть, щоб вона залишалася самодостатньою у виробництві електроенергії.

Франція в кінці 2022 року провела детальне дослідження, що показало, що атомна енергетика стає все більш популярною серед населення: 62% опитаних назвали її дешевою, а 78% опитаних вважають, що атом гарантує енергетичну незалежність країни. Переважна більшість сприймає атом як енергію майбутнього (81%), чисту (78%), безпечну (70%).

З висловленого французами найбільш цікавою є думка, що атом став гарантією незалежності. Цей тезис не випадково виник саме в 2022 році, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Франція, як і вся Європа, спостерігала за досвідом Німеччини, яка виявилася єдиною країною Європи, категорично відмовившоюся від атомної енергетики у 1998 році.

Тоді це виглядало так, ніби уряд під керівництвом канцлера Герхарда Шредера (Gerhard Schröder) прийняло сторону соціально-популярної ідеї "озеленення економіки". Але незабаром стало зрозуміло, що рішення про поетапне закриття АЕС призведе до необхідності інших джерел енергоносіїв. Так виник проект будівництва "північних потоків". А пан Шредер став головою комітету акціонерів компанії Nord Stream AG, членом правління Газпрому (до 2022 року) і, як стверджується в Вікіпедії, "особистим другом Путіна".

В переддень планової зупинки останніх трьох АЕС (яка мала відбутися у 2022 році, але фактично відбулася в 2023-му) були оприлюднені результати опитування Civey для Spiegel, за якими 78% німців висловилися за продовження експлуатації АЕС, а 41% респондентів відповіли ствердно будувати нові АЕС. Для Німеччини з її схильністю до підтримки "зелених" це надвисокий показник.

Ставлення до ядерної енергетики радикально змінилося не лише в Німеччині, але й у всьому цивілізованому світі. На конференції ООН по зміні клімату в Дубаї у 2023 році 20 країн закликали значно збільшити глобальну потужність атомних електростанцій. Серед країн, що підписали спільну декларацію – США, Франція, Велика Британія, а також приймаюча країна – Об’єднані Арабські Емірати. Цей крок має допомогти послабити залежність від викопних джерел енергії, зазначається в документі.

Декларацію розповсюдив посланець США по клімату, колишній Держсекретар Джон