Найдавніші солеварні майя виявили під водою на півдні Белізу.

Сіль — це найважливіший елемент раціону та справжня давня валюта, отримати яку, особливо в домашніх умовах, було нелегко. Держави майя, наприклад, забезпечували себе сіллю завдяки солеварням, розташованим на півдні півострова Юкатан. Раніше вважалося, що сіль почали добувати там у VI–VIII століттях, проте нещодавно археологи виявили найдавніші солеварні майя: розкопки на території сучасної держави Беліз перенесли початок соляної індустрії цієї доколумбової цивілізації на кілька століть назад.

2024-11-15 10:00:44https://naked-science.ru/article/archeology/solevarni-majya

Люди не можуть жити без солі. Такі давні цивілізації, як майя, наприклад, харчувалися переважно рослинною їжею (основний раціон складався з кукурудзи, бобів і гарбуза), сіль мала величезну цінність. З розвитком землеробства і зростанням міст, яке припало на пізній класичний період (550-800 роки нашої ери), потреба в солі зростала, її добували на півдні півострова Юкатан із солончаків, спочатку розчиняючи їх у воді, а потім випаровуючи в глиняних горщиках над вогнищем.

До такого висновку дійшли дослідники з Університету Луїзіани (США) у 2021 році, детально вивчивши солеварні майя та розташовані поруч з ними майданчики для засолки риби. Виявилося, на території сучасного Белізу (маленької країни на східному узбережжі Центральної Америки) сіль добували фактично у дворі, забезпечуючи нею населення давньої держави.

Тепер, через три роки, дослідницька група здійснила ще одне відкриття, виявивши під час розкопок в лагуні Пунта-Ікакос на півдні Белізу найдавніше свідчення виробництва солі у древніх майя, датоване раннім класичним періодом (250-550 роки нашої ери). Результати наукової роботи, опублікованої в журналі Antiquity, надали нові дані про еволюцію соляної індустрії та її роль у розвитку цивілізації.

Під керівництвом Хізер МакКіллоп (Heather McKillop) команда археологів виявила під водою залишки дерев'яних споруд — соляних кухонь, які прекрасно збереглися завдяки водно-болотяним угіддям і червоному мангровому торфу.

Виявилося, сіль там добували шляхом випарювання морської води в великих керамічних чашах над вогнем. Ця технологія виробництва відрізнялася від пізніших методів. Зокрема, замість звичних глиняних горшків і підставок місцеві солевари користувалися великими чашами із загнутими краями.

Відсутність характерних для пізніших періодів інструментів і артефактів свідчить про зародження промислу.

Автори нового дослідження зазначили, що в ранній класичний період сіль, ймовірно, призначалася для задоволення місцевих потреб, а торгівля велася на невеликі відстані, тоді як у пізньому класичному періоді з ростом внутрішнього попиту виробництво солі стало більш масштабним і організованим.

Таким чином, це відкриття дозволило простежити зміну технологій виробництва солі доколумбової цивілізації, які, ймовірно, сприяли зміцненню торгових і соціальних зв'язків давнього суспільства. Подальші розкопки допоможуть вченим детальніше вивчити соляний промисел регіону, щоб краще зрозуміти, як саме змінювалися технології та організація виробництва з плином часу, а також більше дізнатися про економічні основи цієї давньої і дивовижної цивілізації.