Собаки з високою точністю виявили рак сечового міхура у своїх побратимів.

Протягом життя рак вражає приблизно кожну четверту собаку. Однією з поширених онкологічних патологій у чотирилапих друзів людини є рак сечового міхура. На його частку припадає майже два відсотки всіх зареєстрованих випадків злоякісних пухлин у собак.

Підступність цього типу раку полягає в тому, що він може нагадувати інші порушення сечовивідних шляхів, включаючи інфекційні захворювання та сечокам’яну хворобу. Для його виявлення часто потрібні інвазивні та дорогі процедури, такі як біопсія та гістологічне дослідження взятих зразків. Усе це може затягувати постановку діагнозу та призначення правильного лікування для домашніх улюбленців.

З попередніх досліджень відомо, що завдяки своєму чутливому нюху собаки здатні допомагати в діагностиці різних захворювань у людей, включаючи онкологічні, такі як остеосаркома, рак легень та сечового міхура. Група ветеринарів з Великобританії припустила, що після підготовки собаки впораються з аналогічним завданням і у своїх побратимів. Щоб перевірити цю гіпотезу, вчені провели експеримент. Результати виявилися дуже обнадійливими.

Навчання пройшли три собаки, яких раніше тренували виявляти рак сечового міхура та простати у людей. Під час додаткового курсу собак за допомогою спеціальної методики навчали розпізнавати запах сечі хворих на рак собак (їх взяли у пацієнтів ветеринарної клініки) і відрізняти «здорові» зразки.

Чотирилапі «діагности» подавали умовний сигнал — поглядом, сідали або вставали, — тільки якщо відчували захворювання. За правильне визначення позитивних та негативних зразків тварини заохочували ласощами та грою.

За підсумками тестів вчені встановили, що частка вірно виявлених ракових зразків варіювалася в діапазоні від 70% до 90%, в середньому склавши 80%. У випадку з контрольними, тобто «здоровими» зразками, на які собаки не повинні були подавати сигнал, відсоток вірних реакцій досягав 85-95% (в середньому 91,7%).

У статті про дослідження, опублікованій в журналі Veterinary and Comparative Oncology, ветеринари підкреслили важливість роботи: вона відкриває шлях до створення швидкого, недорогого та неінвазивного способу виявлення раку сечового міхура у собак.

За словами вчених, точність «собачої» діагностики перевищила цитологічні дослідження і виявилася порівнянною за достовірністю з генетичною методикою BRAF. Це говорить про те, що ракові клітини мають унікальний запах, ймовірно, через виділені летючі органічні сполуки. Результати експерименту можуть стати основою для розробки «електронного носа», який дозволить виявляти онкологічну патологію на більш ранніх стадіях.