Сонячна система виявилася оточеною «міжзоряними ріками».

Астероїд Оумуамуа, комета Борисова та інші гості з міжзоряного простору викликали безліч запитань. Звідки вони походять? Як залишили свою систему і потрапили до нас? Скільки ще блукає навколо Сонячної системи? Астрономи дійшли висновку, що кожна зірка, рухаючись по галактиці, залишає за собою довгий хвіст втрачених астероїдів. Це означає, що Сонце часто зустрічається з такими потоками, і нас чекає безліч зустрічей з цими незвичайними небесними тілами.

2024-11-30 10:01:14https://naked-science.ru/article/astronomy/solnechnaya-sistema-okaza

Міжзоряний об'єкт, виявлений у 2017 році, Оумуамуа, насамперед, розпізнали за траєкторією його руху: астероїд летів по гігантській гіперболі, причому під сильним кутом до тієї площини обертання, якої дотримується більшість «населення» Сонячної системи. Крім того, він рухався швидше, ніж «місцеві» астероїди — пронісся повз Сонце на швидкості 87 кілометрів на секунду.

Через два роки за схожими ознаками знайшли першу відому науці міжзоряну комету Борисова. Потім вчені почали переглядати архівні дані і з'ясували, що ще в 2014 році міжзоряний об'єкт CNEOS14 не просто з'явився, а впав у Тихий океан.

Тепер астрономи майже впевнені, що такі посланці з далека прилітають до нас постійно, просто ми лише нещодавно навчилися їх виявляти. Тому цікаво, як вони покидають рідну систему і починають блукати по міжзоряному простору. Нещодавно про їхню долю розповіли дослідники з Нової Зеландії, Великобританії, Нідерландів та США. Своїми розрахунками вони поділилися в статті, доступній на сервері препринтів arXiv.org. На думку вчених, такі об'єкти — результат природного ходу життя зоряних систем.

Астрономи виходять з давнього припущення, що Сонячну систему оточує гігантська сфера, в основному з крижаних брилах — гіпотетичне Облако Оорта. Якщо це так, то можна очікувати, що аналогічні сфери повинні оточувати й інші зірки. Тоді в міру їхнього руху навколо центру Галактики певна кількість невеликих небесних тіл може «забуватися по дорозі». Врешті-решт ці об'єкти починають самостійно рухатися навколо галактичного центру і витягуються в довгі космічні «річки».

Як підкреслили дослідники, в кожному такому потоці насправді повинно бути приблизно стільки ж небесних тіл, скільки гальки в стокілометровому річковому руслі. Комп'ютерне моделювання показало, що на шляху Сонячної системи може опинитися приблизно мільйон розгалужених потоків міжзоряних астероїдів. Цікаво, що при зустрічі з новими внесонячними об'єктами навіть можна буде порівнювати особливості їхньої поведінки і таким чином розпізнавати в них «братів», тобто колись належних одній і тій же зірці або одному й тому ж скупченню.