Вчені виявили скупчення частинок мікропластику в людському мозку.

У навколишнє середовище потрапляють нано- та мікрочастинки пластику, розмір яких варіюється від одного нанометра (одна мільярдна метра) до 500 мікрометрів (одна мільйонна частина метра) в діаметрі. У більшості попередніх досліджень, як зазначили автори нової наукової роботи, для ідентифікації частинок у тканинах людини використовували методи візуальної мікроскопічної спектроскопії. Проте розміри сторонніх «знахідок» часто перевищували п’ять мікрометрів, а досліджувалися тверді частинки в таких органах, як легені, кишечник і плацента. Дрібні частинки залишалися невидимими.

Дослідники зі США застосували новий підхід. Вони спиралися, зокрема, на пиролізну газову хроматографічно-мас-спектрометрію — це аналітичний метод, заснований на поєднанні можливостей хроматографа та мас-спектрометра, що використовується для кількісного та якісного визначення окремих компонентів у складних сумішах. Також вчені застосували інфрачервону спектроскопію з перетворенням Фур'є — метод аналізу, який широко використовують у виробничих і наукових лабораторіях для вивчення структури окремих молекул і складу молекулярних сумішей. Крім того, дослідники аналізували матеріал на основі електронної мікроскопії з енергодисперсійною спектроскопією.

Зразками, що містять мікро- та наночастинки, стали тканини печінки, нирок і головного мозку померлих людей після процедури аутопсії (вскриття або посмертної експертизи) у 2016 та 2024 роках. Після дослідження медики виявили значно вищі концентрації мікропластику в зразках мозку, взятих з області лобної кори, ніж у зразках тканини печінки та нирок. Крім того, вміст пластику у 2024 році значно перевищив аналогічні показники у внутрішніх органах восьмирічної давності. Найбільше виявили поліетилену, також вчені знайшли поліпропілен, полівінілхлорид і бутадієн-стирольний каучук.

Потім дослідники порівняли результати зразків тканин головного мозку з більш ранніх періодів часу (1997-2013 роки) і зазначили вищі концентрації пластикових частинок у пізніших зразках. Примітно, що більше осколкових фрагментів виявили в 12 зразках мозку людей з документально підтвердженим діагнозом «деменція», ніж у тих, хто не страждав на неї. У хворих виявили помітне скупчення фрагментів у стінках судин головного мозку та імунних клітинах.

Автори зазначили, що деякі відмінності в зразках мозку можуть бути пов'язані з географічними відмінностями, оскільки зразки були отримані з Нью-Мексико та різних місць на Східному узбережжі США. Проте результати підкреслюють гостру необхідність краще зрозуміти маршрути потрапляння мікропластику в тканини людини, вплив частинок на стан здоров'я та наслідки для нього.

Нагадаємо, що на сьогодні немає однозначних доказів шкоди мікро- та нанопластику для людей. Їх складно отримати, оскільки людських організмів, у яких не містяться такі пластикові частинки, практично немає, через що порівняти здоров'я їхніх власників з іншими не виходить. Посилено забруднювати організм людини мікропластиком в експериментах не можна з етичних міркувань, тому невизначеність щодо того, наскільки мікропластик небезпечний для здоров'я, ймовірно, триватиме ще довго.

Наукова робота опублікована в журналі Nature Medicine.