Вчені оцінили ризики розселення «мігрантів-молюсків» по планеті.

Результати дослідження опубліковані в науковому журналі Hydrobiologia. Біологічні інвазії визначаються як випадки цілеспрямованого або ненавмисного потрапляння окремих видів тварин і рослин у нові для них країни та континенти. Завдяки глобалізації «експорт» видів з однієї країни до іншої став масовим явищем.

Часто ці організми не розповсюджуються людьми цілеспрямовано і свідомо, а подорожують самостійно, використовуючи транспортні засоби людини як «безбілетні пасажири». Наприклад, чимало видів морських безхребетних розселилося з одного океану в інший, потрапляючи в баластні води суден (воду закачують в одному порту, а сливають в іншому, іноді за тисячі кілометрів від першого). Так розселяються медузи, ракоподібні, молюски, які мають вільноплаваючу (планктонну) личинку.

Такі міграції не лише порушують структуру природних екосистем і шкодять їх функціонуванню, але також мають першочергове практичне значення. Наприклад, у XX столітті поява в СРСР колорадського жука створила проблеми для сільського господарства.

Проте в наші дні частота і ефект від таких подій багаторазово зросли. Виникла навіть особлива біологічна дисципліна — екологія інвазій тварин і рослин. Зокрема, зміни в екосистемі провокують чужорідні види молюсків. Хоча зазвичай їх вважають малорухомими істотами, вони дуже активно розселяються по Землі, причому швидкими темпами. Проблема чужорідних видів молюсків набула такого великого масштабу, що науковці з усього світу беруть участь у моніторингових дослідженнях, які проводяться в середньому кожні 10-12 років і дозволяють відстежувати розселення цих тварин і запобігати можливим ризикам для екосистем планети.

У останньому такому моніторингу брав участь завідувач лабораторії макроекології та біогеографії безхребетних СПбГУ Максим Винарський. Вчені провели глобальне картування чужорідних видів прісноводних молюсків, оцінили поточні дослідницькі тренди в цій області, а також отримали уявлення про те, скільки всього зараз на Землі таких видів і як розподіляється їхня чисельність. Крім того, біологи проаналізували основні ризики, пов’язані з чужорідними видами, а також найважливіші методи запобігання, виявлення та моніторингу інвазій такого типу.

«Робота проводилася методом експертного опитування, де кожен співавтор отримував для розробки окремий фрагмент теми, а одночасно брав участь в обговоренні частин, написаних іншими співавторами. В результаті вийшло цілісне бачення всієї картини, що відображає результуюче розуміння ситуації провідними фахівцями з цієї теми», – сказав завідувач лабораторії макроекології та біогеографії безхребетних СПбГУ Максим Винарський.

Російська частина дослідження, якою займалися в СПбГУ, включала дані по території колишнього СРСР та сусідніх країн. Вчені, які працюють під керівництвом Максима Винарського, — провідні спеціалісти з інвазивних прісноводних молюсків у Росії. За останні роки вони опублікували цілу низку статей з цієї проблеми.

Серед основних ризиків, які виділяють фахівці, — погіршення медико-паразитологічної ситуації в деяких регіонах. Багато видів прісноводних молюсків служать проміжними господарями паразитичних червів — трематод і сприяють «переїзду» паразитів і їхньому розповсюдженню на нових територіях. Деякі з них можуть потенційно становити небезпеку для людини.

Далі деякі види молюсків-інвадерів вступають у конкурентні відносини з аборигенними видами і часто витісняють їх, займаючи їхні екологічні ніші, що суттєво змінює біологічне різноманіття. Наприклад, молюски роду дрейсена (Dreissena) утворюють щільні колонії в водопровідних системах і порушують роботу комунікацій, а деякі тропічні види чужорідних равликів (наприклад, добре відомі акваріумістам ампуллярії) можуть виступати сільськогосподарськими шкідниками на рисових полях.