Вчені зібрали докази "переходу" пам'яті донора після трансплантації серця.

Деякі пацієнти з пересадженим серцем вважають, що разом з органом їм якимось чином могли передатися окремі риси особистості, уподобання і навіть минулі переживання донора. У статті, опублікованій в журналі Cureus, медики з кількох університетів Саудівської Аравії також відстоюють таку можливість.

Серед прикладів, на які арабські вчені посилаються як на підтвердження, — випадок дев'ятирічного хлопчика, якому пересадили серце трирічної дівчинки, що потонула в домашньому басейні. Хоча хлопчик не мав уявлення про те, як загинув його донор, мати згодом розповіла, що після трансплантації її син став «смертельно боятися води».

В іншому епізоді професор коледжу, який отримав серце поліцейського, застреленого в обличчя, почав бачити у снах яскраві спалахи і відчувати жар на обличчі.

Пацієнти після трансплантацій також описували зміну або появу нових уподобань у їжі, музиці, інтересах і сексуальних стосунках. Наприклад, одна жінка полюбила курячі нагетси, які раніше не їла, отримавши серце людини, яка віддавала перевагу цій страві.

Деякі повідомляли про сни, що відповідали особистості донора або обставинам його загибелі. Ці та інші випадки раніше наводилися у науковій роботі, опублікованій у 2002 році в Journal of Near-Death Studies («Журнал досліджень околосмертних переживань»).

«З'являються свідчення, які свідчать про те, що при пересадці серця реципієнту можуть передаватися особистісні риси та спогади донора, що ставить під сумнів традиційні уявлення про пам'ять і людську ідентичність», — пишуть автори нового огляду.

Серед гіпотез, які пояснюють таку можливість, дослідники згадали концепцію клітинної пам'яті, теорію переносу спогадів за допомогою молекул білка або РНК та ряд інших спірних з наукової точки зору ідей.

Згідно з сучасними уявленнями, пам'ять зберігається лише в нейронах головного мозку. Крім того, багато експертів раніше відзначали, що випадки, подібні описаним, можуть бути збігом або психологічною реакцією пацієнта після серйозної операції та близькості смерті.

Дослідники з Університету Макгілла (Канада) з'ясували, що зміни в апетиті та ставленні до їжі можуть бути пов'язані з прийомом імуносупресорів, які призначають пацієнтам з пересадженими органами. До того ж, деякі реципієнти ще до операції переживають щодо змін в особистості та характері після трансплантації, що може сприяти таким метаморфозам.

Ще один фактор, який змушує засумніватися в серйозності нової роботи, — репутація журналу, обраного для її публікації. У науковому середовищі Cureus критикують за те, що він публікує відредаговані версії статей, які відкликали з інших наукових видань за методологічні недоліки або через «можливі порушення медичної етики та прав людини».