Вчені виявили, як мозок сприймає приховані значення в спілкуванні.
Дослідження опубліковане в журналі NeuroImage. Кожна людина стикалася з ситуацією, коли слова співрозмовника не відповідали їх справжньому змісту. Ми розуміємо натяки, сарказм і навіть іронію, хоча формально вимовлені слова можуть говорити про протилежне. Цей процес у когнітивній науці називається прагматичним мисленням — здатністю витягувати сенс з контексту, навіть якщо він не був явно виражений.
Міжнародна команда науковців намагалася розібратися, як мозок справляється з такими ситуаціями. Учасники дослідження грали в «референційну гру» — це метод, що дозволяє вивчати, як люди інтерпретують неоднозначні повідомлення. У кожному випробуванні на екрані з’являлися чотири доступні характеристики і три монстри — картопляний, баклажановий або грушевий. На кожному з них був аксесуар: синя кепка, червона кепка або жовтий шарф.
Говорящий давав підказку, виділену жовтим прямокутником, наприклад: «червона кепка». Учасники повинні були зрозуміти, про якого персонажа йдеться, але підказка не завжди була однозначною, і правильна відповідь залежала від контексту. Завдання розділили на три рівні складності: прості, складні та однозначні. Всього було 96 завдань — по 32 для кожного рівня.
Щоб зрозуміти, які області мозку задіяні у процесі інтерпретації, науковці записували активність мозку учасників за допомогою функціональної МРТ (фМРТ). Це метод нейровізуалізації, який дозволяє вивчати активність мозку в реальному часі. Також автори статті розробили шість комп’ютерних моделей, щоб зрозуміти, як люди аналізують інформацію, на яких стратегіях побудовано їхнє розуміння.
Результати показали, що, якщо людина швидко розуміє сенс фрази і впевнена у своїй відповіді, активні вентромедіальна префронтальна кора (vmPFC), яка допомагає приймати рішення, і вентральне смугасте тіло (VS), пов’язане з відчуттям правильного вибору.
Але коли сенс висловлювання неочевидний, мозок перебудовує свою роботу, задіюючи інші області. Дорсомедіальна префронтальна кора (dmPFC) аналізує наміри співрозмовника і допомагає розібратися у складній ситуації. Передня островкова кора (AI) реагує на невизначеність і напруження, беручи участь у формуванні емоцій. Нижня лобна звивина (IFG) відповідає за обробку мови. Чим складніше завдання, тим активніше ці зони взаємодіють, допомагаючи мозку правильно інтерпретувати сенс.
Дослідники також виявили, що здатність розуміти думки і почуття інших впливає на успішність виконання завдання. У тих, хто справлявся краще, спостерігалася більш активна зв’язок між префронтальною і передньою островковою корою, що говорить про більшу гнучкість їхнього мислення. Раніше прагматичне мислення вивчали в рамках загальних моделей, що припускають єдині когнітивні механізми. Проте це дослідження показало, що стратегії інтерпретації у людей відрізняються.
«Розуміння мови — це не просто питання інтелекту або пам’яті. Наш мозок використовує складну систему, яка об'єднує мову, соціальне мислення і аналіз контексту, — коментує науковий співробітник Міжнародної лабораторії соціальної нейробіології НІУ ВШЕ Маріо Мартінез Сайто. — Отримані результати можуть знайти і практичне застосування. Можливо, завдяки таким дослідженням ваш голосовий помічник нарешті зрозуміє різницю між щирою похвалою і сарказмом».