Вчені дізналися, як наслідки аварії на Чорнобильській АЕС впливають на продукцію з Калуги.

Чорнобильська трагедія 1986 року досі нагадує про себе жителям Калузької області. Особливо актуальною ця проблема є для Ульяновського району, розташованого за 100 кілометрів на південь від Калуги.

Жителі Ульяновського району переважно займаються веденням особистих підсобних господарств, вирощуючи овочі та фрукти для продажу на місцевих ярмарках та ринках. Відповідно до постанови Уряду Росії від 8 жовтня 2015 року, територіям 14 населених пунктів у трьох районах Калузької області присвоєно статус «зона проживання з правом на переселення», а територіям 284 населених пунктів у дев'яти районах — «зона проживання з пільговим соціальним статусом».

У вересні 2023 року вчені з Інституту екології РУДН імені Патріса Лумумби спільно з вченими МТУСІ організували експедицію в Ульяновський район Калузької області. Метою експедиції стало відбор проб харчових продуктів рослинного походження для аналізу вмісту радіонуклідів та порівняння отриманих даних з гігієнічними нормативами. Особливу увагу приділили двом найбільш небезпечним радіонуклідам — цезію-137 та стронцію-90, які слугують індикаторами радіоактивного забруднення. Ці радіонукліди становлять значну загрозу через їх тривалий період напіврозпаду (до 30 років) та здатність накопичуватися в тканинах тварин і рослин.

Вимірювання питомої активності гамма-випромінювання цезію-137 та бета-випромінювання стронцію-90 у двох пробах картоплі та моркви проводилося в лабораторії кафедри «Екологія» МТУСІ на спектрометричному обладнанні МКС-01А «МУЛЬТИРАД» з гамма-спектрометричним трактом «МУЛЬТИРАД-гамма» та бета-спектрометричним трактом «МУЛЬТИРАД-бета» з програмним забезпеченням «Прогрес».

Результати дослідження показали, що вміст цезію-137 у всіх пробах приблизно в 20 разів нижче нормативного значення (СанПіН 2.3.2.1078-01). Однак ситуація зі стронцієм-90 неоднозначна: у всіх досліджених зразках його вміст перевищував допустимий рівень (40 Бк/кг).

«Питома активність вмісту стронцію-90 у досліджених зразках картоплі перевищує встановлений норматив (40 Бк/кг) приблизно в два рази. В одній з проб максимальне значення досягло 165,8 ±5 Бк/кг, що більш ніж у чотири рази перевищує допустимий рівень, встановлений СанПіН 2.3.2.1078-01», — зазначає Вікторія Єрофєєва, кандидат біологічних наук, доцент, завідувач кафедри «Екологія» факультету КиІБ МТУСІ.

Дослідження показує, що навіть через десятиліття після катастрофи не можна послаблювати контроль за якістю сільськогосподарської продукції в регіонах, постраждалих від чорнобильської аварії. Цезій-137 має період напіврозпаду близько 30 років, а стронцій-90 — близько 28,8 років, що призводить до їх тривалого збереження в навколишньому середовищі.

Для оптимізації радіаційної обстановки в районі фахівці пропонують впровадження комплексних заходів захисту, спрямованих на зниження вмісту радіонуклідів у ґрунті та продуктах. Наприклад, використовувати сучасні агрохімічні методи: внесення фосфорних і калійних добрив, застосування мікроелементів, корекція азотного живлення рослин та вапнування ґрунтів. Важливо також, що застосування мікроелементів (бор, молібден) і вапнування ґрунтів також ефективно обмежує надходження радіонуклідів у рослини. Ці методи допомагають зменшити поглинання радіонуклідів рослинами та сприяють відновленню родючості земель.

Вчені також пропонують механічне видалення верхнього шару ґрунту (трудомісткий і дорогий спосіб) або, як альтернатива, проведення глибокої оранки забруднених ділянок. Глибока оранка з закладенням верхнього, найбільш забрудненого шару ґрунту на глибину 40–60 сантиметрів і глибше, дозволяє перемістити радіонукліди з верхнього шару в нижележачі горизонти, куди проникають лише поодинокі корені рослин.

Необхідний також регулярний контроль радіаційного фону врожаю та забезпечення населення актуальною інформацією про стан навколишнього середовища та безпеку вирощуваних продуктів. Кожен з цих заходів вимагає системного підходу та довготривалих зусиль з боку держави, наукової спільноти та місцевих жителів.

Стаття вчених вийшла в журналі «Інноваційні технології в АПК: теорія та практика».