Учені виявили несподіваних прихильників морських їжаків.

Зміни клімату та потепління океанів призвели до збільшення популяції морських їжаків у водах на південно-сході Австралії. Ця тенденція викликає занепокоєння у науковців: оскільки ці голкошкірі харчуються морськими водоростями, їхнє просування на південь загрожує підводним лісам з заростей ламінарії.

Попередні дослідження показали, що хижаки допомагають стримувати поширення інвазивних видів. Одним з ключових «споживачів» морських їжаків в австралійських водах раніше вважали лангусти виду Sagmariasus verreauxi. Чисельність цих ракоподібних колись страждала через надмірний вилов, але в останні роки ситуація покращилася. Проте відчутного скорочення популяції морських їжаків після цього не сталося.

Ситуацією зацікавилася група фахівців у галузі екології та зоології з Університету Ньюкасла (Новий Південний Уельс, Австралія). Вони запідозрили, що стримуючу роль лангустів щодо морських їжаків могли переоцінити.

Щоб з’ясувати питання, науковці в 2023 році організували експеримент у водах поблизу Уоллонгонга — міста на узбережжі Тасманового моря. Біля місця проживання лангустів встановили кілька камер для відеозйомки, яка проводилася вночі протягом майже місяця. Там же на спеціальному кріпленні розміщували довгоколючих і коротколючих морських їжаків видів Centrostephanus rodgersii та Heliocidaris erythrogramma. За час спостережень використали 100 їжаків — по 50 кожного виду.

Стаття про результати експерименту нещодавно вийшла в журналі Frontiers in Marine Science. Аналіз зроблених відеозаписів показав, що лангусти Sagmariasus verreauxi рідко цікавилися приманкою і нападали на неї лише в 4% випадків. Неочікувано для науковців з’ясувалося, що 45% їжаків були знищені бичачими акулами видів Heterodontus galeatus та Heterodontus portusjacksonii, які мешкають біля берегів Австралії.

Науковці відзначили, що акули без проблем з’їдали навіть великих довгоколючих їжаків, які досягали 12 сантиметрів в діаметрі. Досі вважалося, що через довгі голки з ними мало хто може впоратися. Проте акули нападали на здобич, не звертаючи уваги на колючу захист.

Лангусти надавали перевагу більш дрібним особинам, а також їжакам з короткими голками. При цьому вони намагалися перевернути голкошкірих, щоб атакувати з більш вразливої нижньої сторони.

Дослідження показало, що австралійські бичачі акули можуть відігравати більш значну роль у регулюванні популяцій морських їжаків, ніж припускалося. Тим не менш, автори наукової роботи відзначили, що експеримент проводився в одному місці і в штучно створених умовах, тому результати потребують додаткової перевірки.