У гуано кажанів виявили джерело інформації про минулі пожежі.

Вивчення фекалій тварин іноді допомагає виявити неочевидні деталі їхнього життя. Наприклад, в одному з попередніх досліджень аналіз зразків гуано допоміг виявити несподівані смакові вподобання кажанів Trachops cirrhosus. Виявилося, що вони харчуються не лише жабами та ящірками, а й колібрі, а також іншими рукокрилими.

Тепер вчені показали, що за розкладеними природним чином залишками посліду кажанів можна також достовірно реконструювати історію пожеж у певній місцевості. Стаття з цього приводу нещодавно вийшла в журналі Geophysical Research Letters.

Зразки гуано двох видів кажанів роду нічниця — Myotis grisescens та Myotis sodalis (сірий та індіанський нічниці) — були зібрані в вапняковій печері Криппс-Мілл (Cripps Mill Cave) у штаті Теннессі. У цьому місці влітку рукокрилі виводять своє потомство. Проби фекалій потім досліджували за допомогою методу радіовуглецевого датування, а також визначили в них вміст деревного вугілля.

В результаті вчені отримали датовані дані про зміни умов навколишнього середовища в районі поблизу печери. За словами дослідників, кажани стали невольними летописцями пожеж через особливості своєї поведінки. Під час полювання на комах у теплі місяці на хутрі цих тварин міг осідати деревне вугілля від найближчих загорянь. Частинки вугілля потім потрапляли в шлунок нічниць (оскільки, приводячи хутро в порядок, вони вилизуються) і на покритий фекаліями підлогу печери.

Таким чином, шар гуано «запечатлів» навколишню пожежну активність. Цю «картиною» порівняли з даними про загоряння в радіусі 200 кілометрів від печери, вибравши значення з урахуванням ймовірної мисливської території кажанів і відстані, на яку могли поширитися частинки деревного вугілля від пожеж у околицях.

В результаті вдалося виявити виражену кореляцію між вмістом деревного вугілля в посліді кажанів та загальною площею вигорілої території в безсніжні місяці, а також санкціонованими віджигами в цей час, причому кожен сантиметр шару гуано «відображав» історію за півроку. Зв'язок з даними протягом року та періодом, коли рукокрилі зазвичай впадають у сплячку, навпаки, виявилася слабкою.

Дослідники припустили, що кажани прагнуть до нещодавно вигорілих людьми ділянок з метою полювання та годування, оскільки ті приваблюють деяких комах. Водночас у місцях лісових пожеж потенційна здобич відсутня через дим і спеку, тому кажани, ймовірно, уникатимуть їх.

На завершення автори нової наукової роботи зазначили, що збережене в гуано кажанів деревне вугілля — це надійне джерело даних, своєрідний «палеопожежний архів», який здатний допомогти дослідникам розрізняти контрольовані віджиги від незапланованих лісових пожеж.