В Іспанії виявили сліди печерного ведмедя, залишені майже 30 тисяч років тому.
Люди дізнаються про існування давніх тварин часто завдяки їхнім скам'янілим залишкам. Зберегтися може як весь скелет (хоча такі знахідки вкрай рідкісні), так і фрагменти однієї-двох кісток. Іноді палеонтологи знаходять і м'які тканини давніх видів, а іноді й їх муміфіковані тіла, що збереглися в мерзлоті. Наприклад, нещодавно російські дослідники описали мумію кошеняти саблезубих гомотеріїв, яка відкрила безліч деталей зовнішнього вигляду вимерлої кішки.
Існує й інший клас скам'янілих слідів, які в буквальному сенсі складаються з цього — іхнофосилії. Це відбитки, що відображають ходьбу, біг, плавання, гніздування, харчування та інші дії, що розкривають як особливості екології, так і еволюцію пересування при розвитку скелета.
Деякі види, відомі лише за такими відбитками, називають іхнотаксонами. У румунській печері Уршилор (також відомій як «ведмежа печера») у 2011 році знайшли скам'янілі сліди ведмедя, які приписують печерному виду (Ursus spelaeus). Але стверджувати напевно, що сліди залишив саме печерний ведмідь, не можна, тому німецький палеонтолог Каюс Дідріх (Cajus Diedrich) ввів для таких відбитків термін Ursichnus europaeus.
Нову ланцюжок слідів печерних ведмедів виявили на Піренейському півострові — на півночі Іспанії в печері Хонсека (Cueva de Honseca). Справді, про знахідку повідомили ще в 2021 році, але кому належали відбитки і скільки їм років, залишалося незрозумілим. Сама печера, довжиною 3,6 кілометра, відома з 1970-х, тому деякі сліди встигли витоптати туристи. У свіжому дослідженні, опублікованому в журналі Ichnos, іспанські палеонтологи описали ці відбитки та визначили вид спадкоємця звіра.
Вчені виявили 16 відбитків, що складалися з трьох елементів: п'яткової подушечки, відбитків пальців та кігтів. Сліди передніх лап досягали в середньому 13 сантиметрів у довжину та 14,6 сантиметра в ширину, а задніх — 15,6 і 12,5 сантиметра відповідно. Палеонтологи відсканували галерею печери у високій роздільній здатності (2 ± 1,7 міліметра), а за ведмежими відбитками створили тривимірні моделі. Визначаючи розміри тварини, фахівці порівнювали дані з відомими іхнотаксонами ведмедів, знайденими, наприклад, у французькій печері Шове та інших місцях.
Головним завданням було визначити, який ведмідь натоптав у іспанській печері — бурий (U. arctos) чи печерний? У останнього пальці передніх лап формують округлу дугу, сліди кігтів менші, ніж у бурого, а підошвена подушечка більша. Усі критерії, як зазначають автори статті, відповідали опису Каюса Дідриха, тобто підходять Ursichnus europaeus. Це перша підтверджена знахідка для Піренейського півострова, як підкреслюють вчені.
Більшість відбитків з печери Хонсека 27-28 тисяч років тому (тоді тварина населяла Європу, поки не вимерла в пізньому плейстоцені) залишив молодий хижак вагою близько 100 кілограмів. Але деякі добре збережені сліди, ймовірно, належать звірю масою до 438 кілограмів. До слова, хто важчий — бурий чи печерний, неясно. За різними даними, останній міг виростати до 500 або 800 кілограмів, тоді як бурий до 400-600 кілограмів.
«На жаль, деякі сліди були знищені любителями, які відвідували внутрішні приміщення печери без особливої обережності, до того як вчені дізналися про їх існування. Тому одна з цілей подібних досліджень — підкреслити цінність цих скам'янілостей і сприяти їх збереженню», — зазначив автор статті Хесус Родрігес.